Практика студентів 3 курсу у редакції «Вечірня Одеса»

Цьогоріч журналісти-третьокурсники проходили виробничу практику у різноманітних редакціях. Студенти мали можливість обрати місце стажування самостійно або скористатися базами практики, запропонованими факультетом. 

Тож протягом чотирьох тижнів майбутні медійники активно здобували досвід на факультетських лабораторіях, у редакціях одеських та регіональних ЗМІ, в пресслужбах та громадських організаціях України.

Одна з груп розпочинала своє професійне стажування у редакції газети «Вечірня Одеса». Ми поспілкувалися зі студентками, аби дізнатися про специфіку друкованого ЗМІ та здобуті навички в межах практики.

Основні завдання та формати роботи під час практики

Аеліта Шостакова: «Основна задача практики — написати 3 матеріали, бажано аналітичного жанру. Пошук теми, збір інформації та її реалізація були в позаштатному режимі. Я написала статтю про важливість опанування нових технологій людьми старшого віку. Спілкувалася з членами та засновницею організації IT-бабусі. Також писала про міграцію молоді у воєнний період. Вивчення соціологічних досліджень; опитування людей, що планують виїхати закордон; аналіз ризиків та наслідків цього явища — процес, що зайняв чимало часу. Окрім основного завдання, я створювала базу контактів потенційних рекламодавців для редакції. Журналістка пані Наталія з Вечірньої Одеси дала змогу обрати завдання з переліку, що було дуже зручно».

Єлизавета Шипіцина: «Практику у Вечірній Одесі» безперечно можна порівняти з повноцінним стажуванням, позаяк з її початком. Зокрема я працювала й продовжую працювати над розробкою матеріалів різного формату та з виконанням варіантивного типу задач: фільмування й монтаж відео, написання текстів, робота в кадрі — як інтерв’юер і кореспондент».

Валерія Танцуренко: «Під час практики в першу чергу ми писали матеріали, також довелося попрацювати з маркетинговою складовою та заглибитися в ці процеси».

Здобуті навички в рамках стажування

Аеліта Шостакова: «Я дізналася більше про редакційну політику газети, про принципи написання й відбору матеріалів для випуску. Зрозуміла, чим вмотивовані працівники друкованих видань, а також яке значення вони надають своєму продукту».

Єлизавета Шипіцина: «Протягом трьох років навчання в університеті та роботи у межах студентських редакцій, я докторально можу ствердити, що набула й так левову частину професійних навичок. Проте під час практики у Вечірній Одесі, скажу сленгом, прокачала рівень впевненості у собі як у журналістці. Пояснюю свою думку: от на останньому тижні практики я працюю в команді з нашою студенткою Анною Красюк над створенням серії матеріалів щодо опитування містян про зниження цін на ліки з першого березня. Саме опитування ми проводили три дні — доводилося бути в одному й тому самому одязі, з однією і тією самою зачіскою тощо, адже журналіст в кадрі має виглядати однаково. А через різкі погодні зміни це насправді виявилося складно — трошки довелося мерзнути, як стовпчик термометра впав. Але найскладнішим було, звісно, спілкування з неймовірно великою кількістю людей. Проте у процесі того, як я поступово почувала впевненість у собі, — дедалі більше респондентів йшли на контакт. Цікавий досвід стовідсотково».

Валерія Танцуренко: «Можу виокремити нові знання — дізналися, як влаштована газета зсередини та яким чином налагоджена комунікація».

Погляд студенток на професію журналіста після проходження практики

Аеліта Шостакова: «Мої погляди не змінилися. Я просто переконалася, що друковані видання в нашій країні потребують модернізації. На мою думку, якщо газета матиме інший формат та буде тематичною — її аудиторія стане значно більшою».

Єлизавета Шипіцина: «Погляди на журналістику як таку протягом практики не змінилися, адже сталі судження про спеціальність я сформувала вже давно: скрізь треба працювати, аби досягти певного рівня. А який це буде рівень, чи як реалізувати себе в тій чи іншій сфері — особиста відповідальність кожного».

Валерія Танцуренко: «Не можу бути певна, що погляди змінилися, оскільки протягом трьох років навчання вони вже досить твердо сформовані. Тому, на щастя, чи на жаль, думки залишилися сталими»

Анна Філанюк, пресслужба факультету

Поділитися:
Останні оновлення

Ілля Чопоров: «Шляху назад уже немає – український театр лише зростатиме»

Його ім’я добре знайоме тим, хто стежить за сучасним театром. Актор і композитор Ілля Чопоров підкорив українську сцену та здобув визнання далеко за її межами. Від культового мюзиклу «Кабаре» до нашумілої вистави «Зілля» – його акторську майстерність важко не помітити. Це розмова з артистом, який вже залишає помітний слід у розвитку театру.  Історія Іллі

Читати далі >

«Я знаю, як стояти за своє»: розмова з військовим Олександром

Музика б’є в груди так само різко, як війна вривається в життя — без попереджень, без пауз, без «чи готові ви?» На концерті «Дк Енергетик» серед людей, світла і голосів я знову бачу його. Це Сашко. Він стоїть так, ніби тримає баланс між двома світами: тим, де ми колись сиділи на старих лавках біофаку,

Читати далі >

Чому хобі вимирають? Гаджет у долонях замінив наше реальне життя

Ніби то звичайна ситуація, група підлітків зібралась у парку щоб разом провести гарно час. Але обличчя висвітлюють холодні світлодіоди смартфонів, сміх та живе спілкування замінює нескінченне прокручування стрічок у телефоні. Світ довкола існує лише через екрани — справжні хобі, прогулянки та живе спілкування стають рідкістю. Така проблема виникає не тільки у підлітків. Дорослі люди

Читати далі >

Високоточна іронія: зброя покоління, народженого з телефоном

Сьогодні, гортаючи стрічку Telegram чи Twitter (вибачте, X), ми бачимо дивну суміш: ось збір на мавіки, ось новини про прильоти, а одразу за ними – мем про «бавовну» в Енгельсі чи акулу в Хургаді. Для стороннього спостерігача зі Заходу це може виглядати як дикість. Для нас – спосіб не збожеволіти і водночас інструмент боротьби.

Читати далі >