Знайомимо вас з історією успіху нашої випускниці Олександри Пономаренко — далі про її професійний шлях, виклики та здобутки
Чому при вступі до ВНЗ ви обрали саме журналістику?
Я з 8 класу дуже мріяла стати журналісткою, але завжди боялась. Тому вагалась між філологічним факультетом та нашим. Пройшла на філологію на бюджет, але відмовилась й пішла на журналістику, батьки підтримали мою таку дитячу мрію.
Чи виправдались ваші очікування стосовно роботи після закінчення навчання?
В університеті я більше приділяла увагу написанню інформаційних та аналітичних матеріалів, навчилась верстати газети та журнали, багато вчилась працювати з текстом. Мало уваги приділяла тележурналістиці, тому що була впевнена, що буду працювати у газеті чи онлайн-виданні. Але не тут то було.
Які знання з університету допомогли вам у роботі?
Найбільше допомогли знання з написання текстів. Я зрозуміла в чому полягає новина та що треба виносити на перший план, структуру статті та заміток. Особливо коли працювала на сайті – то знала, як писати лід, яка основний складник новини. Ось ці знання мені дуже знадобились з університету.
Де ви зараз працюєте?
У 2021 році, на 3 курсі, я потрапила на телеканал Суспільне Одеса — у розділ новин. І досі тут працюю, але спробувала себе у різних напрямках. Основне: кореспондентка, також працювала редакторкою на сайті та соцмережах, зараз я ТВО лінійного продюсера.
Чи змінювали ви колись робоче місце? Де сподобалось працювати більше ?
Найбільше досі подобається працювати кореспонденткою новин. Виїжджати на місця ракетних та дронових атак РФ і знімати сюжети. Показувати реальність, допомагати звичайним людям, щоб про них почули. Декілька разів була на прифронтових територіях, звідти також привозили круті сюжети про захисників та захисниць. Я надихаюсь людьми, історії яких знімаю. Хочу все більше й більше показувати родини загиблих героїв, аби про них та їхній вклад у майбутню перемогу знали більше людей.
Що Вам не подобається у роботі журналіста?
Скажу так, є мінуси у професії – це збитий графік, мало вихідних, твоя робота залежить від подій, які відбуваються навколо. На жаль, і від атак РФ…. Важко бачити тіла загиблих, бачити людей, які втратили рідних, важко з ними розмовляти. Ти не можеш вимкнути всі емоції та бути черствою, на жаль. Все одно пропускаєш багато через себе, як би не закривалась від цього.
Що для Вас журналістика ?
Для мене журналістика – порятунок. І те, що ніколи не замінить чат GPТ. Це про емоції та фільтр правди.
Дар’я Барісова, пресслужба факультету
