Студентки-журналістки на шляху до медіавершин

Звідки дізналися про можливість стати амбасадоркою проєкту та як проходив процес відбору?
Олександра: «Організатори Фундація Суспільність розповіли про таку можливість. Запропонували спробувати подати заявку. Ну, я людина проста. Вирішила ризикнути. І не пошкодувала — це крута можливість. Якщо бути відвертою, то мені невідомо, як відбувався сам відбір. На пошту пройшов лист, що я пройшла на цей проєкт. Всі нюанси та етапи відбувалися «за кулісами». Нам про це не повідомляли. Проте знаю точно, що заявок було багато, тому не очікувала, що я стану частиною цього проєкту».

Вікторія: «Фундація Суспільність повідомили про відкриття нового проєкту на своїй сторінці в Instagram. Довго не вагаючись, заповнила анкету та смиренно очікувала на результати. Певно, відбір проходив у межах виборчого комітету. Подробиці нам не розказували, та ми й не запитували».
Які особисті та професійні цілі ви переслідували?

Олександра: «Для мене цей проєкт — це шанс працювати та втілювати в життя те, у що я дійсно вірю. Я давно переконана: медіа повинні допомагати людям бачити правду, а не губитися в морі фейків і маніпуляцій. Це для мене не якийсь просто рядок у резюме, а можливість навчити молодь захищатися від інформаційних атак, розпізнавати обман та залишатися вільними від чужих ідей. Кожен тренінг, кожна розвінчана дезінформація — це виконана робота! А найважливіше — це  маленький крок до великих змін. Я хочу, щоб критичне мислення стало для нашої молоді таким же природним, як дихання. Це моя мрія — Україну бачу сильною та свідомою. Я рада, що тепер працюю заради цього».

Вікторія: «Зі вступом на факультет журналістики, реклами та видавничої справи мені дуже хотілося, аби медіаграмотність та загальна обізнаність у правилах «життя» в медіасередовищі покращилися. Оскільки я з Одеси, то перш за все цікавила «медійна доля» цього міста та в загальному області. Ще частіше почала думати про розвиток медіаграмотності в регіоні після поїздки до Києва. Хотілося стати частинкою якоїсь системи, яка б позитивно впливала на медіаграмотність, влаштовувала цікаві заходи для молоді в Одесі (!), адже це також велике місто з перспективною молоддю».
У чому полягає ваша діяльність як амбасадорки? 

Олександра: «Моя місія, полягає в тому, щоб змінити інформаційне середовище на краще, спонукати людей мислити критично та усвідомлено підходити до споживання інформації. Я вірю, що освічене суспільство — це основа для демократичного та стійкого майбутнього. В майбутньому ми плануємо тренінги з критичного мислення по всіх містах України. Однак всіх карт розкривати не буду. Це буде цікавий досвід».

Вікторія: «Поки що все знаходиться на стадії розробки: ми продумуємо ідеї для заходів, розмовляємо про те, як втілити найкращі з них у життя».


На що спрямовані ідеї та цілі проєкту?

Олександра: «Проєкт має на меті навчити людей критично оцінювати інформацію, розпізнавати дезінформацію та пропаганду, а також ефективно використовувати різні медіа-ресурси. Це дозволить громадянам робити усвідомлений вибір і сприяти формуванню обізнаного суспільства. Також важливий аспект —- важливість медіа в умовах війни. Зміцнення інформаційної стійкості допоможе суспільству краще реагувати на виклики, пов’язані з інформаційними війнами та кризами. Ну і звісно, проєкт передбачає розробку кампаній, спрямованих на підвищення обізнаності про дезінформацію та її наслідки, а також на надання інструментів для її виявлення та протидії».

Вікторія: «На покращення рівня медіаграмотності та розвитку критичного мислення загалом — думаю, це головні завдання. Зараз активно проводяться Вечори критичного мислення, на які запрошують неймовірних людей: журналістів, письменників, наприклад».

Який вплив медіаграмотності, на вашу думку, на молодь і які зміни хотіли б ініціювати?

Олександра: «В умовах сьогоднішньої війни медіаграмотність є стратегічним елементом безпеки. Молодь, яка володіє навичками критичного мислення, може стати щитом проти інформаційно-психологічних операцій (ІПСО) та маніпуляцій, які часто спрямовані саме на емоції та патріотичні почуття. Я хотіла б ініціювати зміни, які зробити молодим людям не лише навчитися розпізнавати фейки, а й розуміти контекст та інструменти сучасної інформаційної війни. Це потрібно, щоб українська молодь була не тільки стійкою перед дезінформацією, але й активною у відстоюванні правди та власної позиції, що допоможе укріпити національну єдність у найважливіші часи».

Вікторія: «Медіаграмотність має шалений вплив саме за її відсутності. Що менш розвинена молодь у цьому спектрі — то легше нею маніпулювати в різні способи. У майбутньому, звісно, хотілося б покращити відсоток справді медіаграмотних та свідомих громадян та громадянок, хоча знаю, що їх і так насправді дуже-дуже багато (радію цьому)».
Чого очікуєте від роботи над цим проєктом у майбутньому?

Олександра: «Від роботи над цим об’єктом у майбутньому я очікую не тільки здобути нові знання та навички, але й хочу побачити реальний внесок своєї роботи. Вірю, щоб кожен проведений майбутній тренінг, кожна інформаційна кампанія стане кроком до формування суспільства, яке здатне протистояти інформаційним атакам та дезінформації. Очікую, що молодь буде активно долучатися до цього процесу, адже від її стійкості залежить майбутнє України. Також сподіваюся на розвиток партнерств з іншими проєктами та організаціями, щоб разом розширити можливості для медіаграмотності, критичного мислення. Це наш обов’язок сьогодні!»

Вікторія: «Певно, що очікую досягти поставлених цілей, про які вже розповідала. Впевнена, що досвід роботи над цим проєктом відіграє роль у моєму майбутньому та майбутньому молоді мого рідного міста та може навіть рідної країни».

 Наталія Сатанівська,

пресслужба факультету

Поділитися:
Останні оновлення

Вбивство за кодом ДНК

Голокост вважається однією з найбільших трагедій людства – це час, коли євреям було заборонено жити. Розмовляючи про цей геноцид, одразу в пам’яті лунає згадка про місце, де лише за два дні втратили близько 34 тисяч осіб – Бабин Яр. Після деокупації України від німецьких військ, радянська влада все ще старалася замовчувати події того часу,

Читати далі >

Мрія, що стала покликанням

У той час, коли більшість дітей захоплювалися іграми чи комп’ютерами, його увагу привертали історії про мужність і самопожертву. Денис Кущіз дитинства мріяв бути рятувальником. Тепер дитяча мрія перетворилася на щоденну роботу — відповідальну, небезпечну й нині дуже затребувану. Денис працює в аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення на посаді сапера відділення піротехнічних робіт. Заочно опановує спеціальність

Читати далі >

«РЕБЕЛІЯ» – УКРАЇНСЬКИЙ БРОДВЕЙ

Ребелія [1991] – новий TikTok феномен, який захоплює українські чарти. Вистава про найдорожче – нашу незалежність. Історія про тернистий шлях української інтелігенції другої половини XX ст. (шістдесятників та дисидентів) від МУР. Шостого жовтня 2025 року група завітала до Одеси. МУР – творче об’єднання, засноване молодим режисером Олександром Хоменком у 2022 році. Спочатку їх навчально-історичні

Читати далі >

Залишити придатну до життя планету – наш обов’язок

Всесвітній день вегана, який щороку відзначають 1 листопада, – стає чудовою нагодою замислитися, яку «ціну» ми сплачуємо, споживаючи продукти тваринного походження. Анна, веганка, екоактивістка та представниця Instagram-проєкту «The Only One Planet», ділиться своєю історією. Вона пояснює, чому важливо розрізняти факти від «фантазій», спростовує поширені міфи й ділиться практичними порадами – як почати змінюватися і

Читати далі >