У наш час молодь стала все більше захоплюватися літературою, і мова зараз не про аудіо- чи електронні видання, а саме про друковані книги. Але чи задумувалися ви, яким тривалим процесом є видавництво книги? А чи здогадувалися про тонкощі цієї справи? Міркували над тим, як повномасштабне вторгнення вплинуло на видавництво книг? Відповість на ці та інші актуальні питання Тетяна Рибнікова — старший науковий співробітник літературного музею зі стажем роботи у видавництвах більше 30-ти років, і наостанок колишня випускниця Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Що змінилося у видавничій діяльності від початку повномасштабного вторгнення?
Вагомою відмінністю стала поява великої кількості збірок саме українських віршів. З’явилися нові видання, нові переклади. І загалом, дуже багато молодих українських авторів, із якими сучасні видавництва не бояться співпрацювати. Я вважаю беззаперечно важливим висвітлювати літературу і особливо поезію саме українських авторів у часи війни. Це дійсно потрібно, адже це нас тримає та об’єднує як єдиний народ. Саме коли почалися воєнні дії на території України у лютому 2022 року, поезія повернулася на полички магазинів. Люди знову намагаються поглинути у написання та читання віршів, бо це те, що залишає нас людьми, згуртовує.
Чи дійсно на книжкових полицях магазинів стало менше російських перекладів, авторів та загалом літератури?
Дійсно так і є, вважаю це більш ніж правильним, в нас своя культура, своя мова, свої прекрасні автори. До мене часто підходять із проханням допомогти підібрати щось з української літератури люди, які бажають вдосконалити своє мовлення, або перейти на українську. І я насправді рада, що тепер у мене величезний вибір для рекомендацій книг на будь-який смак. А для нашої, власне, української літератури зараз розпочався чи не новий золотий період. Раніше було не так, адже просто не було настільки масштабного попиту.
Коли, на вашу думку, був розквіт видавничої справи в Україні?
Це сталося приблизно у дев’яностих-нульових роках. Тоді відбувалися фантастичні речі, стільки людей влилося у цю справу, з’явилася величезна кількість нових видавництв. А головне, деякі люди, що справді полюбляли читати та мали власну бібліотеку, здійснили свою мрію. Видавалося багато дитячої, підліткової, наукової та класичної літератури. З’являлися книги, які можна було раніше почитати тільки у «самвидаві» (самостійному видавництві — ред.), а бачити величезні тиражі на полицях магазинів, було незвично і дуже приємно. Також у часи, коли саме поезія була затребувана, з’являлися книжкові магазини, що були присвячені виключно для неї. Зараз, на жаль, таких магазинів в Україні ви майже не знайдете.
Як ви бачите майбутнє книжкового ринку, а особливо паперових книг?
Я знаю, що в Ізраїлі, у Німеччині, в дуже багатьох країнах, де бували мої друзі, книгарні переповнені покупцями. Бібліотеки переповнені читачами. І що мене мучить — це «чому там так, а в нас цей ось спад абсолютний до звичайної книги?». Адже справа не в самій книзі, справа в наших цінностях, установках, як ми бачимо світ і що для нас важливо. Я сподіваюся, що книжковий ринок буде розквітати завдяки людям, яким це справді важливо. Завдяки молоді. Адже зараз можна знайти літературу абсолютно на будь-який смак. Тому я вірю, що кожен, хто хоче відкрити для себе книжковий світ, знайде щось, що захопить його і затягне у вихор цього прекрасного хобі — читання.
Дар’я Котенко, Дар’я Тумарченко
пресслужба факультету