Збільшення досвіду та вмінь постає як фундамент для розвитку кожного професіонала. Наш університет дає можливість студентам долучатися до іноземних проєктів. Здобувачі вчаться працювати в міжкультурному середовищі, комунікувати з людьми інших країн, знаходити компроміси в складних ситуаціях. Академічна мобільність створює платформу для розвитку майбутніх журналістів у міжнародній системі, адже за допомогою неї студенти розширюють свій кругозір, навички та мережі знайомств. Не побоялася перевірити особисті здібності та виявити свій потенціал студентка 2 курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи — Дар’я Маслєнкова, яка поділилася власною історією.
«Як на мене, академічна мобільність — це великі можливості: ти можеш спробувати навчання за кордоном і залишатись в українському контексті водночас; ти можеш бюджетно подорожувати, адже більшість пропозицій — зі стипендією, ще й уряди дружніх країн допомагають українцям; ти маєш можливість познайомитись з амбіційними людьми з усього світу; як наслідок, ти покращуєш англійську та маєш змогу вивчити ще одну мову в оточенні носіїв (у мене це німецька), адже на ринку праці цінується міжнародний досвід», — розповіла про початок свого шляху академічної мобільності Дарʼя.
Їй вдалося знайти пропозицію в телеграм-каналі «Мечников_інфо». Для подачі заявки потрібно було зібрати певні документи, створити резюме та написати мотиваційний лист. У результаті Дар’ї вдалося потрапити у Берлінський вільний університет.
Рідні, особливо батьки та хлопець, максимально підтримали та зраділи вдалій спробі дівчини поїхати за кордон та спробувати свої сили в новому напрямку. Вони мотивували її активніше шукати пропозиції та не полишати справу, бо вірили, що реально: втілити свою мрію в життя. Зараз вона з ними на зв’язку щоденно: спілкується, ділиться першими враження від нової країни та людей, звітує де та чим займається.
Дорога до пункту призначення не обійшлася без пригод. Виліт із Кишинева скасували через нестабільну політичну ситуацію, на кордонах усе прискіпливо перевіряли, а в аеропорту Берліна дівчина відвідала два поліцейських кабінети. Дар’я додає: «Щоправда, працівники виявились доброзичливими. Просто закон інколи ділиться на чорне й біле: або ти студент — і це один пакет документів, або ти біженець, тому інший. Я була кимось посередині, тож виникли складнощі».
Згодом студентка дібралася до остаточної точки свого прибуття — гуртожитку, місця, де студенти навчаються жити разом, вчитися поважати чужий простір та звички, розвивати соціальні навички та ставитися до інших з розумінням. «Ніде правди діти: гуртожитки набагато кращі, ніж у нас. Кімнати розраховані на одну людину, ванна на 2х, кухня на 8х. Мої закордонні колеги інколи скаржаться на нюанси, та я їх просто не помічаю», — відверто ділиться Дар’я. Єдиний мінус, який їй вдалося відслідкувати — дорога до університету займає близько години, тому якщо пара на 8 годину, то прокидатись треба о 6. Та за мірками німецької столиці це абсолютно нормально.
Навчальний процес розпочався з 5 та 6 квітня: спочатку були орієнтаційні дні, на яких студентам пояснювали, як реєструватись на курси, орієнтуватися в корпусах і таке-інше. Після чого була майже двотижнева перерва на обдумування, а повноцінне навчання стартувало з 17 квітня.
Спочатку варто окреслити, що труднощі не залишаються на старті, а супроводжують протягом усього шляху: спочатку це збір документів, потім адаптація та реєстрація, а паралельно з цим намагання зрозуміти, з якими людьми доведеться будувати зв’язки. «Найважче для мене, напевно, — це орієнтування в просторі, усвідомлення того, що ми не в рівних умовах (для когось, наприклад, англійська рідна, тому тексти будуть якіснішими). І ще один морально-етичний момент, який не можна оминути: росіяни. На жаль, у мене в групі є кілька, і мені боляче терпіти те, що, попри всі злочини їхнього народу, у них досі є доступ до міжнародних можливостей. Якщо на вулицях можна натрапити на агресивних представників, які будуть кричати, що всім треба вчити російську, то в університеті, звичайно, свої імперські амбіції вони маскують. І єдиний вихід — уникати спілкування з ними», — детальніше розповідає дівчина.
Існує низка причин, чому студентам може більше подобатися навчання за кордоном: культурний та міжнародний досвід, коли з’являється можливість поглиблювати знання про інші мистецтво й традиції, поліпшення мовних навичок у реальних умовах, де іноземна для тебе мова є повсякденним способом спілкування.
«Звичайно, для місцевих студентів навчання більш практичне та цікаве, бо вони можуть, наприклад, відвідувати видання завдяки знанням мови, але навіть з того, що доступно мені, зрозуміло, що система адаптована до продуктивного та необтяжливого навчання», — коментує Дар’я. Для неї за рівнем важкості — це приблизно однаково з домом, але якби вона мала ідеальну англійську, то, певно, мала б багато вільного часу. Ще один момент, який зауважила студентка: самопрезентація викладачів. Попри те, що навіть інтернет «викриває» їхні досягнення, майже всі просять не називати їх надто офіційно, не боятись звертатись, підкреслюючи, що хочуть стати наставниками, а не кимось «над». Звичайно, в Україні теж є викладачі таких поглядів, але консерватизм зберігається трошки більшою мірою.
Кожна поїздка в результаті має щось принести. Для другокурсниці тут усе просто: здобути знання, отримати враження. Вона прагне спіймати хвилю натхнення від розуміння, в яке круте місце потрапила.
Однак, якщо говорити загалом, то нова країна так чи інакше викликає якісь враження: захоплення красою та незвичністю місцевих пейзажів, архітектури, культури, здивування або шок від того, наскільки іншим може бути спосіб життя, зокрема, стиль одягу, звички, страви, суспільна поведінка. Німеччина не стала винятком. «У фільмах, серіалах чи книжках я завжди помічала жарти про німців на кшталт того, що вони ніколи не усміхаються, не відпочивають тощо. Це стереотипи: насправді загалом вони відкриті та життєрадісні. Наприклад, у неділю майже все (включаючи супермаркети) зачинено. Таким чином у більшої кількості людей з’являється гарантований час для родини та друзів», — каже студентка. Щодо її оточення, то воно мультинаціональне. Їй завжди цікаво обговорювати особливості різних країн з новими друзями. Вона не відчуває, що вони надто різні, навпаки, помічає, що, попри різні держави та навіть континенти, у них є спільне розуміння жартів, захоплення та інтереси.
За нормальних умов не хотілось би довгий час перебувати в чужій країні, але оскільки війна триває, а в Берліні жити набагато спокійніше, і вчитись можна продуктивніше, то Дар’я каже, що б лишилась, але з онлайн-навчанням у своєму університеті, за контрактом, зобов’язана повернутись. Тому на цьому етапі ремарка: мобільність — не варіант для тих, хто мріє «зачепитись» у іншій країні. «Нам, українцям, планувати наперед щось останнім часом надто складно, тож, як казала головна героїня “Звіяних вітром”: “Я подумаю про це завтра…”», — зауважує другокурсниця.
Розвиватися — означає навчатися новому, поглиблювати знання в певній галузі, працювати над своїм емоційним і духовним станом. Академічна мобільність надає можливість розширювати свій потенціал, знайомитися з новими сучасними ідеями та підходами у сфері медіа. «Головний плюс у тому, що під час мобільності можна знайти себе, незалежно від особливостей характеру: тут буде комфортно як інтровертам, так й екстравертам, як веселим, так і спокійним тощо. Важливо навчитись відчувати відповідальність за самого себе: самостійно готувати, їздити, розбиратись, учитись, тому із софт-скілів можу виділити самодисциплінованість», — підсумовує Дар’я Маслєнкова.
Найважливіше — не зупинятися на досягнутому, а постійно знаходити нові шляхи для розвитку своїх здібностей та навичок.
Наталія Сатанівська,
пресслужба факультету
Фото: з архіву Дар’ї Маслєнкової