Жага до пошуку нових знань та інформації з роками навчання в університеті суттєво зростає. Тож треба шукати якісні шляхи засвоєння неформальної освіти. У цій темі допомогли розібратися Анна Філанюк, студентка 2 курсу, та Артур Гілка, студент 4 курсу. Анна — активна користувачка неформальних методів освіти в онлайн-форматі. Артур же відвідував переважно офлайнові заходи, інформацією з яких активно користується для професійного розвитку.
— У яких курсах, тренінгах, стажуваннях ви брали участь?
Анна Філанюк: Якщо казати про безплатні онлайн-курси, то більшість знань я отримала на платформі «Prometheus», де можна переглядати відеолекції від експертів та проходити їхні авторські тести для закріплення пройденого матеріалу та отримання сертифіката. Мій вибір тоді припав на теми цифрової безпеки журналістів та інших працівників медіа; особистої фізичної безпеки журналістів, громадських діячів та волонтерів в умовах війни; фундаменту з SMM; нативної реклами та журналістських розслідувань; адвокації та протидії корупції у сфері екології.
Інша цікава платформа з безплатними курсами — «Campster», де, на відміну від минулого ресурсу, відеолекцій немає, але весь матеріал подається в текстовому вигляді. Для отримання сертифіката також необхідно пройти контрольну перевірку знань.
Стосовно платних платформ, то першопрохідцем для мого журналістського досвіду став курс «Школа універсального журналіста» Віталія Голубєва, де навчання тривало 2 роки. Протягом занять я щомісяця мала писати матеріал на будь-яку тему, після чого її переглядав автор курсу та публікував на сайті.
Також хочу виокремити курс із копірайтингу від «Litosvita», де протягом місяця нам читали теорію успішні у цій галузі експерти та перевіряли наші домашні завдання.
У 2024 році я отримала сертифікат про підтвердження проходження авторського курсу засновниці власного глянцевого жіночого журналу «Нетиповий факультет журналістики», Аліни Фартушної. Мушу сказати, що це був один із найкращих курсів із журналістики, де, окрім лекцій та цікавих практичних завдань, я отримала можливість пройти стажування та зробити свої перші публікації у виданні.
Артур Гілка: Я брав участь у шести офлайн тренінгах загалом та у трьох під час навчання в університеті. Якщо згадувати лише університетські роки, то першим був тренінг від Souspilnist Foundation, який проходив у Києві. Потрапив на нього влітку після закінчення 2 курсу. Тренінг, або ж курси з підвищення кваліфікації, тривали 2 тижні. У нас були лекції, практичні вправи та особливе завдання, а саме стажування в провідних українських медіа. Я стажувався в Суспільне Новини, вів стрічку новин на сайті, фактично переводив заяви з телемарафону в текст, а наприкінці стажування зробив власне велике інтерв’ю з провідними на той час гумористами країни. Цими гумористами були: комедійники та комедійниці Кварталу-95, команди Левів на джипі, Жіночого кварталу, StandUp Art House Kyiv. Одними з респондентів виступили Дантес та Василь Байдак.
Також брав участь у заході «Donbas Media Forum», що проходив у Києві протягом 2 днів. Там заслуховував лекції від керівників та представників медіагалузі та держави, міністрів та їх заступників, які мають стосунок до журналістики або впливу на її розвиток. Жодної практики, чисто 2 дні лекцій з 9 ранку до 8 вечора, майже без перерв. Такий собі марафон професійної дуже складної, але не менш цікавої інформації, яка охоплює абсолютно всі сучасні та майбутні течії, проблеми та задачі журналістики в країні.
Ще один тренінг мав назву «Новинна кухня» та проходив вже в Одесі. Дізнався про нього випадково, так само як і потрапив. Я подавав заявки на стажування за кордоном та на грантові програми від європейських університетів та наших провідних медіа. Одна із заявок полетіла до компанії «Odesa Media Centre». За тиждень переглядав пошту та побачив, що мене запросили на безплатне навчання, на яке одразу й погодився. Тут курси вже тривали протягом 4 тижнів, але не щоденно, як у Києві, а 2-3 рази на тиждень. У нас були лекції та практичні завдання. Ми вчилися робити інтерв’ю, розслідування, новинні матеріали, статті, створювати власне медіа та організовувати роботу редакції, знімати відеоматеріал з цілісною історією, монтувати його. Захопили навіть тему фіксерства та особливості роботи воєнного кореспондента.
— На поліпшення яких навичок, важливих для журналістів та журналісток, обрані вами методи неформальної освіти були націлені?
Анна Філанюк: Першочергово, усі онлайн-курси, які я проходила, були націлені на отримання нових знань із різних сторін та прокачування отриманих навичок на практиці. Наприклад, на платформі «Prometheus» я мала змогу поглянути на професію журналіста крізь призму різних тематичних орієнтирів роботи та дізнатися на теорії, як захистити себе з погляду закону та як подавати свої матеріали в ЗМІ. А ось авторський курс Аліни Фартушної «Нетиповий факультет журналістики» допоміг не тільки розширити та закріпити вже отримані знання, а й відточити їх на практиці.
По-друге, такі онлайн-курси допомагають віднайти однодумців, що є немало важливим для підтримки та майбутньої спільної роботи. І зокрема неформальна освіта неабияк підштовхує до подолання власних комплексів, що пов’язані зі страхом самовиражатися, заявляти про себе та показувати свої таланти.
Артур Гілка: Стажування та навчання від Souspilnist Foundation було націлено на становлення тебе як професійного журналіста. Кожен обирав окремий напрямок стажування в редакціях, хтось навчався знімати сюжети, хтось їх писав, хтось взагалі був на спортивних новинах. Проте всі ми відвідували спільні лекції з військової журналістики, вчилися поведінки та особливостей роботи в зоні бойових дій.
— Як ви дізналися про методи неформальної освіти, до яких прибігали?
Анна Філанюк: Про всі вищезгадані курси я дізнавалася з різних джерел. Наприклад, засновник «Школи універсального журналіста» Віталій Голубєв самостійно знайшов мене завдяки моїй активності на всеукраїнських олімпіадах з української мови ще у шкільні роки та надіслав на пошту запрошення на навчання. Про безплатні курси я дізналася завдяки пошуковій роботі на просторах Інтернету, де обрані мною платформи посідали перші місця в стрічці. А курс «Нетиповий факультет журналістики» також самостійно знайшов мене, але це вже було в соціальних мережах. Авторка курсу, Аліна Фартушна, підписалася на мене та запропонувала придбати курс, на що я залюбки погодилась.
Артур Гілка: Про стажування в Києві я дізнався від свого знайомого, на той момент вже колишнього викладача, Дмитра Тельпіса. Він на декілька років старший за мене та викладав у нас дисципліну під назвою «Робота журналіста в полі». Я пам’ятаю цей момент, був кінець весни-початок літа 2022 року, тільки от нещодавно деокупували Київську та Чернігівську область, і я все думав: чи варто подавати заявку на стажування в Київ чи ні. Ніхто не знав, що буде далі, чи це безпечно. Був звісно ще один момент, приймали заявки лише тих студентів, які навчаються на 4 курсі або вже випустилися. Я не посоромився себе, написав гарне детальне CV, відправив та отримав позитивний відгук із запрошенням на безплатне навчання, та ще й з фінансовим компенсуванням на проживання, дорогу та їжу.
Про «Новинну кухню» дізнався з медіа «Медіамейкер». Підписався на нього із самого заснування, адже одна із засновниць та журналісток моя знайома. Це був цікавий момент, бо коли я подавав заявку на «Новинну кухню», то як раз відмовився від пропозиції підробітки на «Медіамейкері», адже подумав, що не зможу поєднувати якісне навчання, тренінги та ще й роботу.
— На вашу думку, які переваги обраного вами неформального формату освіти (онлайн/офлайн) над іншим?
Анна Філанюк: Найголовніша перевага — це зручність. А ще краще, коли лекції проходять не за конкретним часом, а за вільним графіком. Це дійсно те, що домінує над офлайн неформальною освітою, адже, враховуючи сучасні реалії та паралельне здобуття формальної освіти, перебувати вдома в безпечному просторі та отримувати можливість для саморозвитку — чудова перевага для кожного. Зокрема, ціна також відрізняється, адже зазвичай офлайн-курси коштують дорожче через особисту зустріч з експертами. А також онлайн неформальна освіта неабияк економить час, який витрачається на дорогу та зустрічі.
Артур Гілка: Як на мене, офлайн легше засвоюється та це цікавіше. Ти можеш відвідувати реальні лекції, спілкуватися зі справжніми професіоналами наживо, фотографуватися з ними, пити каву, тобто знайти, так би мовити, спільний контакт. Завдяки цьому є ймовірність, що ви краще запам’ятаєтеся людям та з часом вам почнуть пропонувати якусь роботу або ще певні цікаві можливості. Безсумнівно, практичні стажування офлайн кращі, як мінімум це фізичний досвід, а не просте сидіння за ноутом у своїй кімнаті.
— Чи надали ті формати неформальної онлайн освіти, до яких ви прибігали, конкретні перспективи для подальшої роботи?
Анна Філанюк: Однозначно так! Завдяки онлайн-курсу «Нетиповий факультет журналістики» я змогла вперше в житті опублікувати свої матеріали в медіа. Це був матеріал на сайті глянцевого жіночого журналу «GOSSIP.magazine» на тему краси та інтерв’ю з волонтеркою, керувальною партнеркою юридичної компанії Інгою Кординовською. По-перше, такі досягнення відіграють важливу роль при працевлаштуванні, коли редактор переглядає твоє портфоліо та помічає певну кількість публікацій у ЗМІ. По-друге, це допомагає впевнитися у своїх силах, можливостях і талантах, що під час написання наступних матеріалів корегує шлях та допомагає досягти нових успіхів. Так, наприклад, у межах вибіркової дисципліни «Лайфріди й шортріди: контентне наповнення» нам необхідно було написати власний матеріал про цікавого героя. Я обрала Ольгу Бартиш — художницю та журналістку з 12-річним досвідом, а також багатодітну мати, яка у 2018 році усиновила доньку. Викладачці сподобався мій лайфрід, у результаті чого сталася третя в моєму житті публікація у медіа! Цього разу — в Українській Службі Інформації.
Артур Гілка: Можу сказати так, що саме такі формати неформальної освіти офлайн мені надали більше можливостей з працевлаштування, або просто з публікації власних матеріалів. У додаток, у мене тепер є безліч професійних знайомих, з якими я тримаю тісний контакт та будь-якого моменту можу до них звернутися по допомогу або пропозицію працювати разом над якимось проєктом.
— Як здобуті під час онлайн неформальної освіти навички можуть збагатити набуті в університеті знання?
Анна Філанюк: Я впевнена, що будь-які знання з обраної галузі, здобуті під час онлайн неформальної освіти, допомагають розширити кругозір для глибшого розуміння університетської теорії. Тобто в стінах університету нас навчають бути універсальними журналістами, які після випуску будуть розумітися на різних аспектах професії. Онлайн-курси тільки збагатять цю ознаку професійності та допоможуть впевнено пробувати себе в різних темах та без сумнівів погоджуватися на цікаві пропозиції для подальшого кар’єрного зростання.
Артур Гілка: Більшість того, що вам будуть розповідати на подібних тренінгах, стажуваннях та інших неформальних професійних заходах буде збігатися з університетським матеріалом. Але є один нюанс — уся інформація буде актуальна саме в той момент, у який ви її дізнаєтесь. В університеті ж зазвичай ми дізнаємося щось, що було актуальне в журналістській професії років 5 тому. Я маю на увазі не якісь сталі поняття по типу «аналітична стаття — це», а саме професійні секрети та особливості роботи журналіста в певній сфері саме сьогодні. Плюсом до цього на таких тренінгах зазвичай викладають професійні журналісти-практики від провідних медіа країни, іноді Європи й Америки, які, так би мовити, у курсі сучасних тенденцій журналістики та вже готують вас не на сьогодні, а на завтра.
Вікторія Бабкова,
пресслужба факультету
Матеріал підготовлено в межах курсової роботи