У динамічному світі медіасередовища студентам-журналістам завжди потрібно вдосконалювати набуті навички на практиці. Це не лише важливий крок у їхній професійній кар’єрі, але й виклик, перед яким вони постають у межах перевірки своїх вмінь у реальних умовах. Анастасія Єрьоменко та Микита Кишиневський, студенти 4 курсу, вирішили самостійно пройти цей шлях: за рекомендаціями однокурсників влаштувалися на двотижневе стажування у провідні українські медіа. Своїми враженнями від роботи в редакціях, порадами та цікавими історіями поділилися з пресслужбою факультету.
Навігація серед редакцій: вибір, фокус і виклики
Анастасія розповіла, що першочергово, звертала увагу на свої уподобання та інтереси при виборі редакції, в які планує стажуватися: «Я розуміла, що хочу потрапити в команду, яка займається подкастами, а якщо з ними не вийде, то щось пов’язане з культурною журналістикою. Після цього я вже перейшла до безпосереднього вибору редакції. Для мене було важливо, щоб це було якісне, перевірене медіа, яке має гарну репутацію і робить такі проєкти, які дійсно викликають захват і бажання взяти участь у роботі над ними. Я працювала у двох командах Суспільного: Суспільне Подкасти та Суспільне Культура. У першій редакції я спробувала себе у найрізноманітніших ролях: завантажувала випуски на подкаст-платформи, готувала добірки для сайту, писала і публікувала пости в телеграм-каналі. У другій я писала матеріали для сайту: спочатку новини, потім — добірки та одне інтерв’ю».
Випробуванням для Анастасії став перший день стажування: «Я відчувала себе максимально ‘‘не у своїй тарілці’’, мені було важко писати замітки, адже я ще не була знайома з усіма вимогами, і загалом здавалося, що я нічого не вмію. Тому відчуття після цього дня були дуже суперечливі, я взагалі думала, що тепер точно впевнилася, що журналістика — то не моє. Але як показали наступні дні, це був просто перший дискомфорт, який згодом не залишив по собі і сліду. Також непростим завданням було записати інтерв’ю з акторами театру. Я боялася, що буду недостатньо досвідченою і не зможу як слід розкрити героїв і тему, про яку будемо говорити, що мене не сприймуть серйозно і я не отримаю потрібних відповідей. Лякало і те, що співрозмовників було аж троє одночасно, а я до цього записувала інтерв’ю тільки з однією людиною».
Легкими задачами для себе студентка виокремлює написання постів до телеграм-каналу подкастів і підготовка добірок з ними для сайту: «Це було нескладно, бо я писала схожі тексти для нашого з Микитою подкасту, тому знала, що і як треба написати, які прийоми використати. А добірки я писала для сайту нашого факультету, тому теж була з ними знайома».
Натомість Микита цілеспрямовано хотів потрапити в новинний відділ: «Я хотів писати новини, навчитися їх знаходити, і оперативно опрацьовувати інформацію. Тому звертав увагу на те, в яких медіа, по-перше, є новинна стрічка, які пишуть не довгі тексти, по-друге, хотів просто піти на ‘‘Суспільне’’, тому особливо в мене не було великого вибору, тому що знав, що конкретно хотів. Моя робота була сконцентрована на пошуку інфоприводів, інформації, яка ще не є на сайті видання, яку ще не взяли в роботу, це дуже важливо. Важливо не брати те, що вже взяли, те, з чим працюють в чернетці. Саме тому нам дали адмінку на сайті суспільного і ми могли працювати в тому ж редакторі, де працюють усі співробітники суспільного і після того, як ми знайшли інформацію. Після того, як ми знаходили потрібну інформацію, ми її опрацьовували, розписували і погоджували з шеф-редакторкою, яка була в нас кураторкою стажування».
Стажування в дії: цікаві історії, враження та спостереження
«Одним з найцікавіших випадків був той, коли я зрозуміла, що мої тексти дійсно можуть мати вплив на аудиторію. Ця історія знову буде про інтерв’ю з акторами. Після нього я настільки захопилася їхньою роботою, що захотіла відвідати їхню виставу, яка була якраз через кілька днів. Коли вона закінчилася, і всі глядачі вже виходили з залу, я почула, як люди, що йшли поряд, обговорювали не тільки виставу, а й інтерв’ю з акторами. Вони ділилися одне з одним думками про теми, підняті в моєму матеріалі, казали, що їх зацікавив цей текст, що він торкається справді важливих моментів. І тоді мені стало неймовірно приємно, я відчула, яку силу можуть мати мої матеріали. Я подумала, що в цьому залі могла бути не одна і не дві людини, які прийшли сюди після прочитання мого тексту. Це захоплює, надихає і надає крила, адже ти розумієш, що твоя робота — вона не просто так, для галочки. Вона знаходить свою аудиторію і допомагає їй дізнатися про щось, відкрити для себе щось нове. Враження після стажування залишилися най-найкращі. Це був цікавий, насичений різноманітними подіями і абсолютно новий досвід. Окрім емоцій, я здобула ще й практичні навички. Тепер я вмію працювати і концентруватися на роботі навіть тоді, коли навколо дуже шумно, знаю, як публікувати випуски подкастів на різні платформи і яка особливість у кожної з них, вмію шукати новини і працювати з англомовними джерелами інформації», — поділилася Анастасія.
Микиту найбільше зацікавили розмови у колективі: «Вони всі стосувалися розмов у колективі, і було надзвичайно цікаво спостерігати за тим, про що говорять люди. У офісі ‘‘Суспільного’’, професійні журналісти обговорювали цікаві аспекти журналістики та різноманітні ситуації. Вони не обговорювали особисті речі, а зосереджувалися на новинах. Це було дуже захопливо».
Стажування як ключовий етап формування журналістської кар’єри
Анастасія відзначила, що стажування стало важливим кроком для підготовки до майбутньої кар’єри: «Стажування дало мені розуміння, як узагалі працює справжня журналістика, як виглядає робочий день, які завдання потрібно виконувати, до чого бути готовою. Для себе я зрозуміла найголовніше: я дійсно можу бути журналісткою, у мене є для цього всі необхідні навички і вміння, а перший дискомфорт — не такий вже страшний, і я здатна його подолати. Тому після стажування я усвідомила, що журналістика дійсно моя професія, я можу знайти себе у ній. Це надало впевненості у собі і в тому, що я обрала правильний шлях. Тому це стажування було надзвичайно корисним і цінним для моєї майбутньої кар’єри, адже окрім зміцнення моєї внутрішньої впевненості у своїх силах, я отримала багато контактів та знайомств, які стануть у нагоді, коли я розпочну свій професійний шлях».
«По-перше, враження я отримав дуже позитивні. Я зрозумів, що бажаю отримати більше подібного досвіду роботи на новинній стрічці. Мені сподобався робочий графік з 10-ї до 6-ї, його нормований характер. Я вважаю, що робота на новинній стрічці стала класним початком для мене в журналістиці. Вона допомогла мені усвідомити, що я можу розвиватися в більш великих жанрах після цього досвіду», — зазначив Микита.
Він виділив корисними для себе навички оперативної роботи та швидкого аналізу інформації: «Я навчився фільтрувати новини, які відповідають політиці видання. Одне з найважливішого це шукати перше джерело, навіть, якщо це стосується інформаційних агентств, звичайних документів, або іноземних… В мене був випадок, коли я гортав документацію парламенту Молдови, для того, аби знайти підтвердження того, що повинно відбутися. Я дуже розвинув навички фактчекінгу, писати точно і не викривляти інформацію, бодай на крифту. Робота у такій команді, під кураторством шеф-редакторки, дозволила мені об’єктивно переглядати свої тексти, навіть такі короткі, як замітки. Також, я навчився відключатися від роботи, ще краще навчився це робити. Тому що, якщо б я думав про роботу весь час, про всі ці замітки після шостої вечора, то в мене просто відключився би мозок. Наприклад, якщо б моя робота не закінчувалася о 6, а була б такою перманентною, де мені треба працювати над довгим текстом, то як уже за звичкою відключився би повністю від процесу роботи. Тому в мене найбільша фішка — це якісний відпочинок».
Микита підкреслив, що цей досвід дозволив зробити найважливіші кроки у журналістиці: «Стажування дозволило мені не боятися у майбутньому продовжувати крокувати цією стежиною, і я думаю, що це було надзвичайно цінно, тому що воно знищило перший найскладніший бар’єр перед тим, аби вступити у журналістику. Я став більш вимогливий і більш структурований стосовно своєї роботи, стосовно своїх текстів. Я розумію, що мені хочеться робити свою роботу добре, і щоб там люди, які працюють в моєму колективі, також давали гарні результати. Якщо я можу допомагати якимось порадами або вказівками, то я би з радістю це робив, бо відчуваю, що можу це робити».
Поради для студентів
«Потрібно не боятися «стукатися» до редакцій, вони не настільки закриті до студентів, як може здаватися. Також варто бути максимально відкритим до будь-яких знайомств, адже кожне з них може бути не тільки приємним, а й стати корисним у майбутньому. Під час самого стажування варто не боятися питати в редактора або того, хто допомагає вам, як зробити щось, що ви не розумієте. Досвід старших колег може дійсно стати в нагоді і вберегти від додаткової роботи або якихось помилок. І обов’язково потрібно хапатися за будь-яку пропозицію, можливість відвідати якийсь захід, поїхати кудись, адже це значно розширить ваш світогляд і допоможе здобути навички роботи „в полі“», поділилася Анастасія.
«Пораджу не боятися проявляти себе і показувати себе. Насправді, по-перше, найбільше цінується ініціатива, а по-друге, відкинути будь-які очікування і робити кроки, інколи не думаючи про наслідки. Людина може не знати чи там вийде це стажування, чи не вийде і може боятися цього. Але, якщо вона не буде думати про наслідки і просто наважиться зробити це, а там вже буде як буде, зробити такий „стрибок віри“ у невідомість і після цього вже розбиратися із наслідками… За моїм досвідом, навіть, якщо „стрибок віри“ і приносив негативні наслідки, то це вже були кроки вперед, і це вже плюс», — відзначив Микита.
Дінара Алибейлі,
пресслужба факультету