Свобода слова продовжує залишатися недосяжною мрією в багатьох країнах світу. Журналістів примушують мовчати, вводити людей в оману, нехтувати журналістськими стандартами, що порушує їхні права та заважає виконувати професійні обов’язки.
Сьогодні медійники зіштовхнулися з новими ризиками, а саме з повномасштабним російським вторгненням. За рік війни росія скоїла 497 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. Такими є дані Моніторингу російських воєнних злочинів, що здійснює Інститут масової інформації. Окрім цього, Україна посіла 106 місце в щорічному «Індексі свободи преси» за 2022 рік, де оцінюється стан журналістики у 180 країнах. Вищезазначені цифри не є оптимістичними для української спільноти. Дана статистика потребує змін та притягнення до відповідальності усіх винних. Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи надають розголосу питанню загрози свободи слова у своїх матеріалах. Привернення уваги до проблеми вже є маленьким кроком для її подолання.
Проаналізувавши випуски студентських газет за 2020-2022 р., можна сказати, що матеріалів на тему прав журналістів та свободи слова зустрічалося небагато (загалом 8 матеріалів). Така кількість трохи дивує, оскільки проблема існує і вона так чи інакше стосується студентів-журналістів. Можливо, це пов’язано зі складністю та чутливістю теми. Окрім збору інформації потрібно провести аналіз, поспілкуватися з правозахисними організаціями, адвокатами, журналістами і ще систематизувати зрозумілою мовою. Автори нижчезазначених публікацій періодично висвітлювали тему захисту прав людини і тому не пройшли повз прав журналістів. Матеріали виходили переважно у тематичних випусках (випуск за грудень 2021 року газета «TABELLARIUM») та пам’ятні дати (Всесвітній день свободи преси, Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів).
Міжнародні професійні свята
Матеріал «Вільний друк без обмежень» у газеті «Територія правди» розповідає історію Всесвітнього дня свободи преси та його святкування. Авторка інформує про кількість вбитих журналістів у 2020 році та порівнює з минулими роками. В матеріалі зазначено, що для привернення уваги до цієї проблеми і за для того, аби захистити журналістів, починаючи з 1993 року Генеральна Асамблея ООН за рекомендацією 26-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО постановила 3 травня — Всесвітнім днем свободи преси. Також розповідається про найважливіший захід цього дня— вручення Всесвітньої премії ЮНЕСКО за внесок у справу вільної преси імені Гільєрмо Кано (колумбійський журналіст, який помер у 1986 році, виконуючи професійні обов’язки).
Свобода слова у світі
«TABELLARIUM» у матеріалі «(Не) свобода слова» підіймає питання перешкоджання професійній діяльності журналістів в Україні та світі. Автор матеріалу Тимофій Мельников наголошує на тому, що у рейтингу країн за рівнем свободи преси останні місця посідають країни колишнього СРСР. Така тенденція пов’язана з існуючою корупцією на місцях та небажанням влади досягти відкритості перед електоратом. Окрім цього, автор згадує Нобелівську премію миру та її лауреатів. Тимофій каже: «Журналістика стала маркером демократії та одним із стовпів відкритого суспільства, а свобода слова є одним з ключових критеріїв оцінки держав».
Матеріал «Свобода преси: право знати правду» від «Momentalist» подібний до минулого матеріалу. Цікавими в ньому є коментарі студентів різних курсів про їхнє бачення свободи преси. Авторка підсумовує свій матеріал: «Свобода преси починається з кожного з нас: від студента першого курсу до професійного журналіста зі стажем».
Медійні законопроєкти
Матеріал «Законопроект «Про медіа»: боротьба за достовірну інформацію чи спроба підім’яти під себе ЗМІ?» від газети «Momentalist» розповідає про негативні наслідки для медійної спільноти в разі прийняття законопроєкту «Про медіа». Автор наводить переконливі аргументи посилаючись на Конституцію України, Кодекс журналістської етики та Конвенцію з прав людини. «Законопроект аж ніяк не зможе виконувати функцію захисту інфосфери від дезінформації. Не схоже, що він створений для суспільства демократичного. Більше нагадує тоталітарні закидони Російської Федерації чи Китаю», — підсумовує автор.
Пам’ять про загиблих журналістів
Студентські редакції неоднаково згадують відомі прізвища журналістів, які загинули через свою професійну діяльність. У матеріалі «Журналістика без страху» авторка розповідає історію Георгія Гонгадзе, Бориса Дерев’янко, Павла Шеремета, Ігоря Александрова та Олеся Бузину. Супротив владі та відсутність захисту представників ЗМІ призвели до трагічної загибелі відомих українських журналістів.
Вищезгадані матеріали написані в аналітичних жанрах (стаття, кореспонденція, коментар) та мають спільну ідею–привернення уваги до незалежного захисту прав журналістів. За структурою матеріали дуже схожі. Спочатку наводяться статистичні дані, потім ситуація в Україні та світі, після резонансні справи за останній час та пояснення щодо важливості забезпечення свободи слова.
Насправді, були очікування побачити набагато більше матеріалів, оскільки обрана тема огляду є нагальною для українського суспільства. Хотілося почитати інтерв’ю з журналістами, які б дали поради для захисту своїх прав, поділилися власними історіями. Матеріалам не вистачало героїв, які б могли набагато глибше занурити читачів у проблему обмеження свободи слова.
Анастасія Тітарчук
Роботу виконано в межах лабораторії періодичної преси