У кожного з нас в оточенні є люди похилого віку:чи то члени сім’ї, друзі, чи то просто знайомі. Літні люди — це криниця мудрості, досвіду та дивовижних спогадів, проте, як частина соціуму, вони часто залишаються невидимими. Саме тому Міжнародний день людей похилого віку, який відзначається першого жовтня, є таким важливим.
Наразі налічується близько 700 мільйонів людей віком від 60 років. За прогнозами ВООЗ до 2050 року ця цифра зросте до 2 мільярдів. З цими показниками зростає і рівень ейджизму, спрямований на людей похилого віку.
Що ж таке ейджизм? Ейджизм, або вікова упередженість, — це форма дискримінації, яка виникає, коли одна людина дискримінує іншу на підставі її віку. Подібна упередженість зароджується в дитинстві, з роками тільки посилюючись. З раннього віку діти вбирають стереотипи та забобони від своєї культури та дорослих. Далі, уже в дорослому віці, людина використовує ці стереотипи, щоб сформувати своє ставлення, а згодом — поведінку стосовно людей різного віку, а також стосовно себе.
У 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, підкресливши у другій статті той факт, що всі люди мають однакові права «незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового чи іншого становища». Утім, сім десятиліть по тому вік все ще не є частиною декларації ООН, а проблема дискримінації людини за її віком залишається не менш гострою, ніж інші форми дискримінації, як-от: сексизм, расизм та інші.
Одна зі сторін вікової дискримінації — дискримінація людей похилого віку. Старіння несе за собою численні наслідки, які впливають на структуру сім’ї, умови життя, здоров’я, взаємини між поколіннями, працевлаштування та на інші сфери життя.
Якщо ми звернемося до Конституції України, то побачимо, що згідно статті 21 Кодексу законів про Працю: «Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку….». У реальності, за результатами соціологічного дослідження 2011 року Харківського інституту соціальних досліджень, приблизно кожна третя особа 45-59 років наражається на дискримінацію за віком у трудовій сфері. Водночас «лише 9,7% з тих, хто стикався у своєму професійному житті з проявами вікової дискримінації, намагалися боротись за свої права, решта ж — 90,3% — не намагалась зробити нічого».
Один з останніх глобальних звітів ООН щодо ейджизму, датований березнем 2021 року, зазначає, що «…кожна друга людина у світі дотримується ейджистських поглядів, що призводить до погіршення фізичного, психічного здоров’я та зниження якості життя людей похилого віку». Дискримінація за віком на робочому місці — одне з найпоширеніших місць прояву ейджизму, це підтверджує і вже згаданий вище звіт ООН. Такий стан речей пов’язаний із тим, що «доступ до спеціалізованої підготовки та освіти з віком значно знижується».
Цікаво, що у дослідженні, яке береться за основу у звіті ООН, зазначається той факт, що при досягненні людиною віку, коли її можнаназивати «старою», вона піддається не тільки зовнішнім стереотипам і дискримінації, у неї з’являються несвідомі ейджистські установки та стереотипи щодо себе. Певною мірою це впливає на погіршення фізичного та психічного здоров’я.
Підтвердження цього можна знайти у «Журналі прикладних досліджень пам’яті та пізнання» (Journal of Applied Research in Memory and Cognition), зокрема в огляді досліджень «Прикладні наслідки вікових стереотипів для людей похилого віку». Автор Сара Дж. Барбер стверджує, що загроза від стереотипів виникає, коли люди похилого віку знаходяться під тиском стереотипізації. Часто вони впевнені, що лікарі мають негативні очікування щодо їхніх здібностей, що може тільки посилити суб’єктивні скарги людей похилого віку й погіршити їхні результати під час обстеження. Інше дослідження показало, що загроза стереотипів негативно впливає на фізичну працездатність людей похилого віку, наприклад, на моторику та навички водіння. На робочому місці люди похилого віку, які стикаються з загрозою стереотипів, також повідомляють про низьку задоволеність роботою, слабке психічне здоров’я, пов’язане з роботою, і про більший намір піти у відставку або вийти на пенсію. Загалом у роботі Барбер представлені докази того, що явище негативних стереотипів може впливати на ефективність людей у віці в різних умовах, і саме це може бути причиною вікових відмінностей у продуктивності.
Водночас, негативні стереотипи можуть бути причиною проблем зі здоров’ям та сприяти розвитку серцево-судинних захворювань, повідомляє «Укрінформ» з посиланням на колишню міністершу охорони здоров’я Уляну Супрун. Слід зазначити, що ставлення до процесу старіння також має велике значення, адже, як зазначено у повідомленні Уляни Супрун: «…люди літнього віку, які негативно сприймають старіння (у тому числі через вікову дискримінацію) живуть на 7,5 років менше, ніж ті, що сприймають його позитивно».
Аби будувати своє судження не тільки на дослідженнях українських та міжнародних організацій, ми провели власне бліц-опитування. Кількість людей, що взяли участь, становила 35 осіб. Отримані результати відзначились значною полярністю в думках. Так, наприклад, можна було побачити поряд відповіді, у яких люди асоціюють старість із «любов’ю до життя та спокоєм» та з «жалістю і співчуттям». Загалом ми можемо поділити отримані відповіді на три групи: позитивні (29% — 10 відповідей), негативні (37% — 13 відповідей), неоднозначні (34% — 12 відповідей).
Перша група асоціює старість зі спокоєм, відпочинком після довгих років праці, проведенням часу в родинному колі. Багато хто відзначав, що це чудовий час для саморозвитку та подорожей. Серед відповідей другої групи часто можна побачити асоціації зі смертю, хворобами, запахом ліків та немічністю. Нерідко цей період називають часом втрачених надій та амбіцій, у якому залишилась лише самотність та туга за молодістю. До третьої групи належать відповіді, у яких люди висловили неоднозначне ставлення до цього періоду. Тут можна побачити як позитивні, так і негативні асоціації, але реципієнти зазначають, що є винятки з правил, і не наполягають на якомусь одному визначені. Беручи за критерій не асоціації зі старістю, а саме ставлення до людей похилого віку, серед відповідей часто можна зустріти слово «повага», але водночас, були й ті, хто не вважає повагу чимось таким, що залежить від віку людини.
Якщо є проблема, то потрібно віднайти шляхи її вирішення. Однією зі спроб подолання дискримінації є «Стратегія державної політики з питань здорового й активного довголіття населення на період до 2022 року», яку затвердив український уряд з метою «підтримки громадян похилого віку, забезпечення їхньої активної участі в суспільному розвитку, підвищення якості життя, захисту прав громадян похилого віку».
Проте, боротьба з ейджизмом повинна відбуватись не лише на рівні держави, а й на індивідуальному рівні: усунення негативних і надмірно спрощених уявлень про людей похилого віку та процес старіння, а також сприяти формуванню позитивних поглядів та очікувань щодо цього процесу. Тобто, щоб боротися з ейджизмом, ми повинні змінити своє мислення та кинути виклик наративу про людей похилого віку як про слабких, немічних та вразливих. Частково виконання цього завдання лежить на плечах журналістів та залежить від їхньої здатності писати про людей у віці без стереотипів та упереджень.
Лікар-психолог та гештальт-психотерапевт Любов Сощенко, для онлайн-журналу «Beauty HUB», радить не мовчати, якщо ви відчуваєте прояви ейджизму щодо себе та вказати людині, що вам неприємно, у іншому разі, намагайтеся не підтримувати стосунки з цією людиною. Крім того, психолог наголошує на важливості любити та приймати себе у будь-якому віці, адже «у кожному віковому періоді є свої переваги».
Міжнародний день людей похилого віку — це час, щоб нагадати про цінність та внесок людей похилого віку у розвиток нашого суспільства. Визнати важливість їхніх голосів, досвіду у питаннях, що стосуються не тільки власного добробуту, але й інших сфер життя.
Христина Янак
Редакція «DeFacto»
Фото: insperity.com