Бібліотекар – професія, якій вже понад 4000 років. 23 квітня весь світ відзначає День книги, і це – чудова нагода для того, щоб приділити увагу працівникам нашої наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова. «Моменталіст» поспілкувався з Тетяною Шершун, завідувачкою відділу рідкісних книг та рукописів.
– Скільки років Ви присвятили професії бібліотекаря?
– В бібліотеці я працюю з 2006 року, а отже, цілих 14 років.
– Чому обрали саме цю професію?
– У моєму житті дві пристрасті: історія та книжки. Історик я за фахом, тому, коли я закінчила історичний факультет, у мене не виникло жодних сумнівів, куди йти працювати – звичайно, до наукової бібліотеки рідного університету.
– Що Вам найбільше подобається в роботі бібліотекарки?
– По-перше, подобається робота з книжками як носієм інформації і як артефактом. Річ у тім, що книга може нести в собі інформацію про своїх власників. Зараз я працюю у відділі рідкісних книг та рукописів, де ми займаємось вивченням старих книжок, які дуже часто мали декількох власників, і саме їх історія відображається на книжках. Це дуже захоплює: простежується не лише «побут» цієї книжки, а й історія життя тих, кому вона належала. Таке дуже цікаво вивчати й досліджувати.
– Розкажіть про основні труднощі роботи бібліотекаркою. Що є для Вас найважчим?
– Перш за все слід сказати, що з професією бібліотекаря пов’язано дуже багато стереотипів. Наприклад, що це люди, які тільки сидять та читають книжки або гортають журнали. Сучасний бібліотекар – це не тільки так. Це має бути дуже медіаграмотна людина. Вона має володіти комп’ютерними технологіями. Ось, наприклад, я – бібліотекар і беру участь у відеоконференції в Zoom, готую презентації. Це все – сучасні програми, і ми маємо ними володіти. Окрім того що ми проводимо традиційні книжкові виставки, ми створюємо й віртуальні. Це, знову ж-таки, вимагає знань графічних редакторів, програм – це дуже складна робота. Ми не тільки зберігачі книг, ми робимо все для того, щоб інформація про книжки та інформація в самих книжках була доступна для всіх наших читачів. Зараз бібліотека, паралельно з традиційною роботою з книжками, вводить електронні каталоги та бази даних, для того щоб читачі могли віддалено користуватися інформацією нашої бібліотеки онлайн. Сучасний бібліотекар – це медіаграмотна людина.
– Як часто цю бібліотеку відвідують студенти? Чи є серед них постійні відвідувачі?
– Так, є. На жаль, на сьогодні потік студентів не такий, як був, скажімо, 14 років тому, коли я тільки прийшла працювати в бібліотеку. Але, так, ходять, цікавляться. До того ж сучасні студенти володіють навичками роботи з інформаційними джерелами, тому користуються тими нашими напрацюваннями, які ми розміщуємо на сайті бібліотеки.
– Що змінилося в роботі бібліотеки з початком пандемії?
– Перш за все, ми дбаємо про свою особисту безпеку – це індивідуальний захист, маски, антисептики. Максимально намагаємося створити гідні умови для праці студентів, викладачів і взагалі читачів бібліотеки. Для цього ми влаштовуємо режим бібліотеки так, щоб забезпечити мінімальний контакт з бібліотекарями. Те ж саме і про читальний зал, і тих, хто в ньому працює: належні умови ми для цього створюємо.
– Розкажіть про свою улюблену книгу.
– Важко сказати, але останнім часом я дуже люблю одеську літературу. Мене дуже вразив «Час великих надій» Паустовського. Те, що вивчаєш за програмою в шкільні часи, якось проходить повз, а зараз, в дорослому віці, звертаєшся до класики і світової, і вітчизняної літератури. Дуже запала в душу книга «Окаянні дні» Буніна. Мене захоплювали ті розділи, в яких розповідається про події Одеси 20-х років, а саме – цей революційний переворот, який відбувся в Російській імперії. Це дуже цікаво, і Вам рекомендую почитати.
– Розкажіть, як Ви уявляєте майбутнє бібліотеки. Чи перейдуть бібліотеки повністю в онлайн формат або ж залишаться існувати в традиційному вигляді?
– У моєму уявленні, в майбутній бібліотеці, поряд із традиційними процесами роботи мають бути й сучасні. Але, все ж-таки, я вважаю, що для бібліотеки має бути живий читач, який буде працювати саме з таким матеріальним джерелом, як книга.
Гарбуз Ольга, 1 курс, «Моменталіст»
Фото: Інтернет