Діаріуш — це щоденникові записи окремої особи, яка у хронологічній послідовності розповідає про події з власного життя, почуття, сподівання на майбутнє, контраст мрій та реального світу.
14/04/2022
9:00
Прокидаюся на пари, день починається майже так само, як і до повномасштабного вторгнення: ранкова кава, чорний шоколад, переживання щодо практичних робіт, очікування на відпочинок. Але, насправді, сприймається це все зовсім інакше. Хочеться зробити вигляд, наче все добре, але до усього перерахованого, на жаль, додаються і роздуми щодо майбутнього. Яким воно буде, якщо я залишуся без будинку або буду вимушена тікати з власної домівки? Мене це все ще лякає. Чому ці думки наздоганяють мене навіть тоді, коли я снідаю?
15:40
Нарешті, можна відпочити. Я втомлена, але щаслива, що знову зробила на заняттях все так, як і планувала. Після них навіть підіймається настрій, тому що я спілкуюся з людьми, які в змозі розмовляти на зовсім різні, цікаві для мене теми. Це відволікає. Можна полежати на зручному ліжку, дивлячись безглузді відео у TikTok. Навіть там мої думки захоплює війна. Цього разу зовсім інакше — з’явилася купа відео про Оксану Марченко. Жарти про неї та її чоловіка піднімають настрій. Знущатися над людьми погано, але й мова зараз не про людей, так? Чекаю на нові ідеї щодо її звертань до різних президентів країн нашого (та навіть не нашого!) світу, та пригоди «чмоні 2.0».
21:30
Знову почалася повітряна тривога. Увечері вона завжди сприймається інакше — лячніше. На цей раз не ігнорую її та спускаюся на перший поверх будинку. Так, не сиджу в підвалі, тому що там холодно та ще страшніше, але сиджу поряд, з усіма речами напоготові. Якщо щось вибухне — одразу ж спускаюся туди. Є час подумати про щось, але не виходить. Дуже великий потік інформації з різних Telegram-каналів: хтось пише про вибухи, хтось про літаки або взагалі винищувачі. Чи нормально те, що я нічого не чула? Не розумію.
22:31
«Увага, відбій повітряної тривоги. Можете повертатися до нормального життя». Ну нарешті. Заспокійливий голос Арестовича. Чомусь не знаю, про що потрібно думати зараз. Не думаю ні про що. Можливо, це навіть піде мені на користь — легше буде засинати.
15/04/2022
00:10
Ну, або поспати не вийде взагалі. Повітряна тривога почалася знову. Буде час ще раз прочитати лекційні матеріали.
00:23
Я чую вибухи? А, ні, це хтось дуже гучно поставив чашку в раковину. І як навчитися розрізняти ці звуки та не панікувати кожен раз? Це мене досі цікавить. Якщо раніше дратували такі звуки вночі, то зараз лякають. Як швидко все змінилося.
00:38
І знову відбій тривоги. Нарешті. Я можу лягати спати чи буде ще щось? Вітер такий сильний, що іноді здається, ніби це постріли ППО. А ще два місяці тому я навіть не думала б про це. Ще у лютому вітер подобався мені своїми звуками. У деяких випадках навіть заспокоював, адже я розуміла, що він на вулиці, а я в будинку — там, де тепло, затишно та безпечно.
11:00
Просинаюся через будильник, він мав розбудити мене перед першою парою. Поки спала було ще декілька повітряних тривог. Я так втомилася, що навіть не помітила їх. І це враховуючи, що сирена гула за вікном та у моєму телефоні одночасно. Потрібно замислитися над цим, адже якби до нас таки щось прилетіло, я би навіть не встигла нічого зробити через свій сон.
11:35
У мене вже п’ятнадцять хвилин як іде пара, до якої я так ретельно готувалася, а нова повітряна тривога все зіпсувала. Сподіваюся, що вона швидко мине, тому що я дуже хочу відповісти на практичній роботі з публічних комунікацій.
12:35
До кінця пари залишається п’ять хвилин, а повітряна тривога закінчилася тільки зараз. Це виглядає як знущання, я ж так чекала на те, щоб нарешті відповісти.
18:16
Тепер я замислююсь над тим, що рівно рік тому без вагань могла дивитися серіали та фільми, читати книжки. Навіть подивилася у історії чату в Telegram: 15 квітня 2021 року я почала дивитися серіал «Енн» від Netflix. Того ж дня й подивилася більшу його частину. Я могла так легко витрачати час на подібні речі, не замислюючись над тим, що буде далі. Навіть сумно стає від того, що зараз я не можу сконцентруватися на подібних речах, хоча й намагаюся. Всюди бачу посилання на сьогодення.
16/04/2022
01:34
Ви серйозно? Сьогодні знову починаємо день з повітряних тривог? Мені це зовсім не подобається. У деякому сенсі більше злить, ніж лякає. Це ж субота, перший день моїх і без того коротких вихідних. Мені хочеться знайти тих, через кого вмикають сирену, та змусити терпіти те саме. Нехай і вони відчують те, що відчуваємо ми, українці, вже 52-й день.
01:52
Як добре, що це швидко закінчилося і я можу продовжувати спати. Ніяких вибухів та пострілів не було, тому засинати мені буде дійсно дуже легко. Принаймні, я сподіваюся на це.
10:40
Мій стан зараз може описати емодзі з каменем. Якось так я себе відчуваю. Я ще три рази прокидалася від повітряних тривог, кожного разу лякаючись, ніби це було перший раз. Звикнути до подібного неможливо, як на мене. Насправді, зараз я більше злюся, аніж боюся чогось. Мені не дають спокою навіть у вихідні дні, навіть тоді, коли я хоч якось намагаюся відпочити хоча б фізично. Тепер відпочинок цінується більше, і ночі, коли повітряна тривога не будить тебе кожні декілька годин, згадуєш ще деякий час, думаючи про те, чому не поспала ще декілька годин, коли була така змога. Я навіть не знаю, що ще можу сказати з цього приводу, хоча у голові крутиться так багато усього. Напевно, мені потрібно перевести дух та просто полежати.
19:08
Просто лежати та дивитися безглузді відео виявилося непоганою ідеєю. Так хоча б відволікаюся від усього поганого, про що можу почитати у новинах та будь-яких Telegram-каналах. Я вирішила спробувати ще раз подивитися серіал. Він зовсім не торкається теми війни, тому, напевно, я зможу ще більше відпочити морально. Обрала для себе п’ятий сезон серіалу «Еліта», що нещодавно з’явився в мережі.
20:00
Ну… я зовсім не так собі уявляла перегляд серіалу. По-перше, я довго не могла зосередитися, думаючи про щось інше, тільки не про те, що дивлюся. По-друге, вже потім, коли включилася, почала проводити паралелі з нашою реальністю. Наприклад, на розповідь про те, що Каетана не може стояти на шляху свого колишнього хлопця Філіпа, порушувати його плани, Ребека їй відповідає: «Ти або з ним, або проти нього», що змушує мене згадувати подібні висловлення, адресовані жителям росії. Дійсно, це так і є. Але річ у тім, що мені не подобається всюди бачити паралелі війні. Це не класно.
17/04/2022
05:04
Ну звісно, ранок без повітряної тривоги вже не ранок. І на що я сподівалася, коли лягала спати? Що зможу виспатися? Якою наївною я була. Раніше причиною встати о п’ятій ранку було лише власне бажання, а зараз моїм сном управляють орки, намагаючись знищити мою державу. На їх жаль, у них виходить тільки псування мого настрою, тому що наша держава завжди була, є і буде незламною.
17:15
Я згадала про те, що в найближчі дні мала йти в кінотеатр на прем’єру фільма «Фантастичні звірі: Таємниці Дамблдора». На жаль, війна забирає в мене змогу це зробити. Навіть якщо кінотеатри будуть працювати, ніхто не відміняв можливість ракетного удару по приміщенню. Іншою проблемою є й те, що мені не буде з ким туди піти. Усі мої друзі зараз у різних країнах, що унеможливлює наші зустрічі. Я навіть не знаю, чи зустрінемося ми із ними найближчим часом. Поки що переважає варіант «ні», але я все ще сподіваюся, що скоро це все закінчиться і ми зможемо провести час разом, згадуючи всі наші спільні пригоди.
18/04/2022
10:00
Доброго ранку. Або буде краще сказати «я проснулася», адже добрим цей ранок вже не буде. Орки не дають виспатися навіть у понеділок, коли попереду складний тиждень. І що мені тепер робити, коли до початку пар ще більш ніж дві години, я хочу спати, але вже не можу? Цікаво, ці йолопи тепер кожного дня будуть розпочинати скидання ракет на Україну приблизно о четвертій годині ранку? Сподіваюся, що ні, адже інформація про загиблих та поранених завдає мені відчаю. Навіть не знаю, як перестати перейматися з цього приводу.
12:38
У TikTok трапилося відео про весну 2021. У мене дивні відчуття від нього. Пісні того часу зовсім інші, зараз сприймаються з більшою ностальгією, ніж раніше. Мені прикро, що наразі весна минулого року була останньою, коли я могла спокійно гуляти вуличками Одеси, не думаючи про те, що це може бути небезпечно. Якби не війна, я майже кожного дня виходила б на прогулянку, метою якої була б насолода від теплих променів сонця. Зараз насолоджуватися теплотою я можу тільки відкривши вікно. Іноді хочеться посміятися з власної безвиході. Не думаю, що це правильна реакція, але інакше не виходить.
17:00
У цукерці попалася книжкова закладка з написом «Будешь будувати укриття з ковдр — раджу велике покривало». Цукерка була виготовлена ще до повномасштабного вторгнення (я перевірила), тому, напевно, мова йде про дитячі забавки з будуванням будиночків із ковдри, простирадла, стільців, дивану тощо, але я одразу подумала про інше укриття. Як же все змінилося. Я помічаю це навіть дивлячись на такі дрібниці.
19/04/2022
17:00
Сьогодні я замислилась над тим, що вже більше місяця не ходила в магазин, а потім до мене дійшло, що я навіть просто не виходила з дому. Спочатку не було нагоди — ми з родиною і без того купили достатньо запасів їжі. Гуляти у мене не було часу, а потім, 3 квітня, сталося декілька дуже гучних вибухів, кожен з яких повністю змінив моє ставлення до прогулянок. Я ще ніколи так швидко не спускалася в підвал, намагаючись забрати з собою ще й свою молодшу сестру та кішку. Мені так легко перейти на цю тему, тому що навіть зараз це відчувається так, ніби це було вчора. Ця ситуація змушує мене боятися виходити на вулицю, адже там я не зможу швидко дістатися до укриття. Мені потрібно пересилити себе та вийти на прогулянку хоча б коло свого будинку. Я не впевнена, що у мене це вийде.
20/02/2022
22:08
Сьогодні закінчується сьомий тиждень війни, тому я замислилася над тим, що було б, якби я переїхала до іншої країни. Мені було б спокійніше спати та жити в цілому, я могла б спокійно виходити на вулицю та не перейматися за свою безпеку. Це, звісно, добре, але не має ніякого значення, тому що я не відчувала б себе як вдома. Думаю, що далеко не всі погодяться зі мною, але для мене набагато краще жити в Україні, на своїй батьківщині, аніж переїздити до будь-якої іншої країни. Звісно, до початку широкомасштабного вторгнення я думала про те, як класно буде жити в іншій країні, як це цікаво та взагалі незвично. Наразі я розумію, що дуже помилялася, тому що найкращою країною для мене є тільки Україна. Війна зміцнила мою патріотичність. До того ж, я вірю в те, що колись це має закінчитися, а перемога обов’язково буде за Україною.
Ольга Споркіна
Редакція «Salt»