Більшість з нас знають про професію журналіста, виходячи з теорії, але завжди хочеться дізнатися, як воно насправді на практиці. Наша редакція поспілкувалася з журналістом Богданом Максимцем, який поділився своїм професійним досвідом.
Богдан, розкажи про свій досвід роботи журналістом: де і ким ти зараз працюєш/працював раніше?
Я другий рік працюю тележурналістом, починав на одеському кабельному телеканалі “Медіа-інформ”, зараз я власний кореспондент загальнонаціонального телеканалу «Прямий».
Твої уявлення про професію журналіста співпали з реаліями?
Мої уявлення про роботу журналіста з реаліями співпали лише частково. У реальній сфері, світ журналістики трохи інакший, перш за все через ті емоції, які доводиться переживати, та події, за якими маєшь честь спостерігати. Це особливість будь-якої професії «p-to-p» (людини з людиною): оскільки соціум — це цілий всесвіт із різних людей, у теорії спрогнозувати всі можливі сценарії просто неможливо.
Яка вона, система одеських ЗМІ зсередини? Чи є щось, що не подобається або хотілось би змінити?
Питання щодо одеських ЗМІ тотожне із питанням щодо загальнонаціональних. Це проблема економічна, на жаль, споживачі не оплачують контент, не існує дієвої структури платних підписок та передплат. Тому існування ЗМІ — це не потреба соціуму в інформації, яку вони задовольняють також фінансово. А потреба бізнесменів у каналах, задля звязку з соціумом.
Робота журналіста = емоційне вигорання? Чи це так?
Так. За два роки своєї роботи ти бачиш багато того, до чого тебе життя не готувало, це переосмислення певних цінностей та уявлень про суспільний устрій та певних людей. Це, звісно, залишає відбиток на особистості, адже справді класний матеріал вдається тоды, якщо ти повністю проникаєш у проблему.
В умовах пандемії публікується багато фейкових новин, як ти вважаєш, з чим це пов’язано? Та як читачам/глядачам правильно фільтрувати інформацію?
Фейки мають дві природи: перша — це інтерес якоїсь людини, друга — погоня за дешевими сенсаціями. Є ще і третя, але це, скоріше, про відсутність якісної журналістики та перевірки даних та фактів. Щодо коронавірусу, природа цих фейків радше другого типу. Разом із тим це пов’язаноіз економічною скрутою: рекламодавці масово скорочують виплати, тому на плаву залишаються лише найбільш рейтингові (клікабельні) видання. Більшість фейків, які я зустрічав, це просто спроба за допомогою клікабельного заголовку привернути увагу читача. Єдина порада — це користуватись тільки офіційним сайтом МОЗ, а для більш просунутих юзерів — кількома десятками перевірених українських видань.
З чого потрібно починати свій професійний шлях журналіста?
Починати шлях у журналістику я раджу з блогів. Є купа платформ, на яких можна опублікувати свої матеріали. Блоги дозволяють отримати оцінку власної діяльності. Адже користувачі часто коментують ваші матеріали, з цього можна виокремити для себе корисні поради, відточити стиль та “промацати” смаки середньосегментованої аудиторії. У мене є багато друзів, які займались виключно блогінгом і вже звідти йшли у аналітичні або ПР-компанії. Також дуже раджу не боятись і не жахатися перших невдач (вони були у всіх) та пробувати себе на сайтах і каналах. В Одесі потреба у починаючих журналістах досить висока, адже на квадратний метр по два-три видання, і в них можна гідно оцінити власні сили, таланти та вміння.
Юлія Корнієнко