Наприкінці минулого року, 25 грудня, в Україні відбулась прем’єра дитячого мультфільму «Душа», який після перегляду вже зовсім не здається дитячим. Більшість кінокритиків доволі високо оцінила нову роботу від компанії «Pixar». Та не зважаючи на те, що знайшлися і такі, хто відмітили мінуси картини (наприклад, головна редакторка новин ScreenRant та кінокритик Моллі Фріман, URL: https://screenrant.com/soul-2020-movie-reviews/), головним експертам – глядачам – він припав до душі.
Ця картина складає лише фундамент для теми, яку дійсно хотілося б підняти.
Ельчин Сафарлі, сучасний азербайджанський письменник, якось сказав: «Ми так поспішаємо жити, що не встигаємо роздивитися саме життя» (перекл.) – і важко підібрати більш влучні слова, щоб описати масштаб проблеми, яка стосується абсолютно всіх і кожного, зокрема. Це дійсно так! Щодня ми прокидаємося з думкою «аби не запізнитись на роботу», «аби встигнути зробити усі справи» тощо; і нам здається, що не може бути інакше, бо інакше неправильно – неправильно весь час запізнюватись, неправильно відкладати справи на завтра. Та якщо замислитись, то таким підходом ми повсякчас відкладаємо на завтра наше життя. І найстрашніше у цьому ланцюзі це те, що колись можна запізнитись жити.
Ми не намагаємося запевнити вас, що відповідальність – це погана риса, і що «у житті потрібно спробувати абсолютно все». Ми лише хочемо показати вам, як важливо правильно розставляти пріоритети, не забуваючи про обов’язки. Саме цю ідею і спробували донести творці м/ф «Душа».
Історія про вже не зовсім юного вчителя музики, який за безглуздої випадковості вмирає саме тоді, коли (здається) знайшов «справу усього свого життя». Він потрапляє у місце, де отримує можливість зі сторони подивитися на своє існування на Землі. Епізоди змушують його замислитись, озирнутися назад та запитати себе: «Заради чого я жив?»
Разом із своєю новою підопічною 22, душею, яка за будь-яких обставин не хоче опинитися на Землі, Джо Гарднер спробує віднайти «іскру» – сенс, заради якого варто жити. Та, може, «іскра» – це дещо більше?
Мультфільм став справжньою скарбницею крилатих висловів:
«Тут не можна розбити душу. Для цього існує життя на Землі»;
«Як мені знайти океан? – Океан? Ти вже в ньому»;
«Ми надихаємо, Джо. І рідко надихаємось самі».
Наше життя складається із постійних виборів. Навіть не замислюючись, ми щодня тисячі разів між чимось обираємо: випити каву чи чай; прокинутись о 6 чи 9 ранку; подивитись кіно чи почитати книгу. Так само кожен з нас обирає, ЯК жити. Важливо зрозуміти, що, на жаль, не завжди все буває так, як хочеться – банально, але влучно. Ми маємо навчитися радіти усьому, що трапляється на нашому шляху чи принаймні з усього віднаходити бодай один плюс, один урок і рухатись далі. Так само і з «Душею»: мультфільм не обов’язково має сподобатись у рівній мірі кожному, але кожен може віднайти там щось своє. Адже іноді навіть одна секунда перегортає усю свідомість.
Тож, нумо «не втрачати жодної хвилини», просто жити, надихати один одного та насолоджуватись кожною миттю!
Оганезова Аліна, 2 курс, «The Octopus»