Ведуча ICTV, дружина, любляча матуся, Анастасія Мазур дала відверте інтерв’ю редакції «Моменталіст».
— Ви з дитинства мріяли бути телеведучою?
Про кар’єру, пов’язану з телебаченням, я мріяла у свідомому віці, 9-11 класі. Але я обирала, не знала, чого конкретно хочу: навчатися на факультеті акторської майстерності чи за спеціальністю диктора та ведучого програм на телебаченні. При вступі подала заявки саме на ці 2 факультети в Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого. Якщо бути відвертою, я хотіла більше бути акторкою на сцені театру, але не вийшло (сміється).
— Як відреагували батьки на Ваш вибір?
Мама підтримувала, батько ставився скептично, адже вважав, що я навряд чи зможу зачепитися в Києві. Казав: «Що ти будеш робити з дипломом такої спеціальності в Южноукраїнську (маленьке місто в Миколаївській області)?» Після того, як на 4 курсі я пішла працювати, батьки трішки заспокоїлися, так як робота була пов’язана зі спеціальністю.
— Коли почалася Ваша кар’єра на ICTV?
На ICTV я прийшла в 2007 році. До цього працювала на «Першому діловому» ведучою спортивних новин. Через деякий час редакція припинила існування, і я була змушена шукати роботу. Знайшла оголошення, де телеканал ICTV шукає телеведучу спортивних новин. Я подала резюме, пройшла кастинг та стала до роботи.
— Що є найтяжчим в роботі телеведучої?
З технічної точки зору: якщо орієнтуєшся в матеріалі, готуєшся до своїх випусків, то нічого складного немає. З морального аспекту: важко через те, що не всі новини позитивні, і ти часто засмучуєшся.
— Назвіть 3 речі, важливі для телеведучої.
- Вміння думати про те, що ти говориш.
- Небайдужість: глядач ніколи не повірить, якщо телеведучий буде читати з «холодним серцем і холодними очима».
- Бути в темі. Це дійсно важко, коли в тебе випуск через 20 хвилин, а в ньому різні теми: політика, соціальне життя, спорт та культура. Звичайно, телеведучий не в змозі знати все на 100%, але він мусить «базово» бути в темі.
— В ефірі Ви завжди виглядаєте бадьорою, наповненою сил, в чому секрет?
Я вийшла з декретної відпустки, коли дитині було 3 місяці. Це дійсно дуже важко: ти вперше в ролі мами, недоспані ночі. І рятували мене візажисти і стилісти, велике дякую їм. Одне я знаю на 100%: улюблена робота заряджає неймовірною енергією. Адреналін, він лікує біль, коли перед ефіром в тебе болить голова, а після — вже ні.
— Що Вас надихає?
Надихає родина, син, любов до всіх дрібничок і улюблених речей, наповнених теплими спогадами. Надихає любов до своєї справи. Вона перетворює роботу на покликання, допомагає у щоденній праці, робить солодкими не лише перемоги, але й будні, проведені за улюбленою справою. Надихає любов до своєї землі. Патріотизм, єдність зі своїм народом, своєю країною, корінням, предками, традиціями та звичаями. Надихає звичайне буденне життя: випити чашечку кави, наприклад.
— Успіх — це наполеглива праця, талант чи удача?
Це, передусім, талант, любов до свого фаху, постійні тренування і робота над собою. І ще — удача. Якщо ти хочеш в своїй професії досягти вершин, ти маєш хворіти цим. Коли я прийшла працювати в спорт редакцію, мене дивом взяли, бо крім команди «Динамо» нічого не знала. Але я почала виписувати футбольні команди різних країн, імена гравців і це все завчала. Ці всі знання допомогли, саме завдяки ним я потрапила на ICTV, ведучою спортивних новин.
— Яке Ваше ставлення до блогерства?
Я вважаю, що ведення блогу — це справжнісінька професія, що дозволяє непогано заробляти. Блог надає широкі можливості для самовираження і творчості, вільний графік, працювати можна прямо з дому або іншого зручного місця.
Незважаючи на масу переваг, блогерство має і недоліки: щоб досягти помітних результатів, потрібно багато часу, зусиль, креативу. І постійно навчатися, підвищуючи свій професійний рівень. Я не проти вести власний блог, але не вистачає часу. Тим паче, мені здається, що це не моє, адже легко можна сплутати грань між реальним життям та віртуальним.
— Чи можна працювати телеведучим без вищої освіти?
Без вищої освіти — ні, важливо мати хоча б профільну. У нас на каналі є багато редакторів, журналістів з історичною, економічною або філологічною освітою.
— Які поради можете дати майбутнім телеведучим?
- Як банально це б не звучало, слід наполегливо вчитися в університеті.
- Читай якомога більше журналів, газет, книжок.
- Цікався життям, подорожуй світом та Україною.
- Стань фахівцем у тому, про що ти говориш. Ведіть спортивну програму з психологічної позиції спортсмена. Лише світле розуміння змісту в очах ведучого відрізняє його від диктора, і ця різниця відбивається в довірі глядачів.
- Не будь байдужим та з черствим серцем. «Мертвий» ведучий – це найгірший засіб привернення уваги до змісту програм.
- Будь людиною з відкритим кругозором.
Дар’я Гіцман
Редакція «Моменталіст»