Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Автостоп: традиції та поради

Автостоп – не новий способі подорожі, проте він набирає обертів і стає провідним серед молоді.

Автостоп на просторах країн колишнього СРСР зародився в 1960 році з Союзом автостопників і всіляко заохочувався офіційними організаціями.

І ось ми поспілкувалися з людиною, яка вже декілька років практикує такий спосіб подорожі.

– Добрий вечір, Артем. Не розповісте нам, що спонукало Вас до такого способу подорожі? Як Ви прийшли до цього?

– Добрий вечір. Розпочну з того, що я, як і багато моїх однодумців, є студентом. І так вже виходить, що автостоп став для мене практично безкоштовним способом подорожі, що не може не радувати. Також я дуже люблю подорожувати незвичайними маршрутами, а ще люблю нові знайомства. Усе це дає автостоп, і саме тому я став автостопером.

– Розкажіть про свій досвід автостопу. Які цікаві ситуації траплялися?

– Автостоп – це сама по собі криниця різних ситуацій і казусів. Така ціна спонтанних подорожей. З цікавих ситуацій можу згадати те, як я без документів перетинав кордон N-ой країни, чого мені, звісно, прикордонники зробити не дали. Проте шляхом нехитрих переговорів мені вдалося їх переконати, що я простий мандрівник, і в результаті ці ж солдати зупинили для мене вантажну фуру, на якій я проїхав добру половину шляху до пункту призначення.

– Чи були у вас дійсно масштабні подорожі автостопом? Якщо були, то розкажіть про них.

– Так, автостопом я за раз об’їхав половину СНД. Я добирався з Києва в Москву, звідти в Петербург, з Петербургу в Мінськ, а завершив маршрут Гомелем і назад у Київ. Подорож була абсолютно не запланованою. Нас було троє й такий довгий шлях був для нас новинкою, проте ми впоралися і залишились задоволені. Хоча і довелося одного разу вночі пішки йти близько 80-ти кілометрів.

– Чи є якісь правила у автостоперів, традиції?

– Так, але вони всі суто індивідуальні. Проте варто виділити такі рекомендації, як “поїздка мінімум удвох і не менше”, також є традиція брати з собою в поїздку дівчат. Суть її в тому, що компанію з дівчатами водії підбирають частіше. Ще у мене є особиста традиція: кинути на шосе жменьку монет, якщо довго не можеш “упіймати” машину. Як показала практика, упродовж 5-10 хвилин тебе підбирають.

– Що можете порадити тим, хто збирається зайнятися автостопом або тільки ступив на цей шлях?

– По-перше, вирушайте в дорогу невеликою компанією, від двох до чотирьох чоловік. Так безпечніше і веселіше. Також вивчите маршрут подорожі, щоб було легше орієнтуватися на місцевості. І, звичайно ж, не сідайте до підозрілих осіб в машини.

– Дякую, Артем. Ваша розповідь була дуже цікавою і Ваші поради напевно згодяться нашим читачам. Усього найкращого!

На закінчення варто відмітити також відзначний жест автостопника, який відрізняє його від звичайних попутників – це стислий кулак і виставлений вгору вказівний палець.

 

Денис Царенко