Навчальні заклади разом з країною перейшли на дистанційний образ життя. Кожен пережив це по-своєму. Факультет журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ ділиться досвідом.
Дистанційне навчання стало несподіванкою для усіх. Ні студенти, ні викладачі не очікували того, що навчальний процес стрімко перетече на екрани моніторів. Чи вдалим вийшов цей експеримент?
Викладачі надавали завдання студентам за допомогою Google Класу. Вибір вдалий, оскільки цей додаток є одним з найзручніших для дистанційного навчання. Студенти мали можливість майже одразу дізнатися свої оцінки, а викладачі мали єдину базу для всіх завдань. Зручно? Авжеж. Проте це був не єдиний додаток, яким користувались на факультеті під час дистанційного навчання. Деякі викладачі надавали перевагу Google Диску, який має дещо менший та слабший функціонал: оцінки потрібно було виставляти в окремому документі, а через велику кількість файлів в одній папці не завжди зручно було знайти свою роботу. Також інколи мали місце технічні помилки, через які деякі роботи автоматично видалялись.
Новим досвідом став формат відеоконференцій. Факультет віддав перевагу Zoom та Skype. Переважно користувалися першим додатком. Одразу його недоліки важко помітити, проте після тривалого користування, варто зауважити декілька моментів. Найбільший недолік – обмеження у часі на одну конференцію, що становить 40 хвилин. Інший мінус додатку пов’язаний з проблемами зі звуком та відеотрансляцією, що періодично виникали. Не можна сказати напевне, що є джерелом цих проблем: опрацювання додатком конференцій з великою кількістю учасників або ж технічні проблеми пов’язані з гаджетами студентів і викладачів.
Проте Zoom має й приємні функції, які дійсно корисні для проведення дистанційного навчання. Це здебільшого стосується функції «підняти руку». Її можна застосовувати, коли один зі студентів відповідає й у вас з’явилось чи то доповнення, чи то інша думка, а ви не хочете перебивати того, хто відповідає. За допомогою цієї функції, ви можете дати викладачу знак, що ви хочете відповісти. Неодноразово саме вона давала можливість сформувати чергу бажаючих відповідати. Іншою важливою функцією є можливість фокусуватися на тій людині, яка говорить або обрати будь-якого члена конференції (викладача, наприклад) та зробити фокус саме на ньому, щоб не відволікатись на інших. Альтернативою цьому є функція «колажу», за допомогою якої кожен може бачити всіх учасників одночасно.
Студентські редакції факультету журналістики, реклами та видавничої справи університету також змогли пристосуватися до дистанційного навчання. Вони продовжили функціонувати й студенти під час карантину не залишилися без практики у створенні контенту. Тут студенти та викладачі показали синергію зусиль та ефективно писали, верстали та збиралися разом на відеоконференціях у Zoom.
Головною проблемою дистанційного навчання виявилась не технічна, а кількість та подача домашнього завдання. Про це зокрема пишуть в «Дзеркалі тижня» у матеріалі під назвою «Обираючи дистанційне навчання, ми не повинні обирати між доступністю і якістю». Його авторка, Інна Совсун, зазначає, що головною проблемою дистанційного навчання є педагогічний аспект процесу, зокрема: як подавати матеріал, обрати тривалість занять, форми контролю тощо. Вийшло так, що дистанційне навчання перетворилося на формат самостійної роботи. Головною проблемою для студентів стали великі обсяги домашнього завдання.
Дистанційне навчання виявилося набагато складнішим, ніж того очікували студенти й викладачі. Проте, всі змогли об’єднатись, налагодити зв’язок та, не побоюсь цього слова, пережити дистанційне навчання.
Володимир Татчин, студент ІІ курсу