Медіаменеджмент відіграє принципову роль у функціонуванні сучасних редакцій, суттєво впливає на ефективність роботи всього редакційного колективу. Ми вирішили дізнатися: як планують та організовують свою роботу сучасні редакції, а також якою ж є роль керівника та конкуренції у цих процесах?
Щоб отримати відповіді на ці питання, пресслужба факультету поспілкувалася з Тетяною Милимко, редакторкою видання УСІ.Online, викладачкою кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій.
Тайм-менеджмент — це так важливо?
Відверто кажучи, тайм-менеджмент важливий для будь-якої людини, не тільки для журналіста, мені навіть здається, що це треба викладати як окрему дисципліну. Хоча для журналіста навичка керування часом — це такий собі квиток: до пекла чи до раю. Якщо опанувати навичку — потрапиш до раю, насолоджуватимешся роботою, в іншому ж випадку — пекло, усе може полетіти, і від цього залежатиме не тільки твоя доля, а ще й успіх усієї редакції, адже злітаєш ти, потім оступається інша людина, яка працює з тобою в команді — і все.
Планувати чи не планувати: ось у чому запитання
Думаю, що команда може працювати й без плану, проте тільки тоді, коли люди — професіонали, коли кожен знає, що йому робити; якщо людина — режисер монтажу, то він просто сідає та якісно робить свою справу навіть без чіткого плану. Проте, у більшості випадків, план — це необхідність. Сьогодні вранці я читала, як працюють BBC [British Broadcasting Corporation — британська компанія суспільного телерадіомовлення — ред.): вони збираються щодня, за планом, влаштовують мозкові штурми, адже іноді в спілкуванні до нас приходять ідеї чи способи реалізації цих ідей. Це справді важливо та корисно, тому що наша робота, у першу чергу, — про комунікацію, уміння комунікувати. І нехай наша комунікація починається з нашої редакції.
Хороший керівник: якими якостями має володіти?
Це складне запитання. Напевно, це залежить переважно від того, як людина бачить свого боса. Мені здається, що керівник має працювати просто по совісті, розуміти, що він має справу з людьми, тобто повинен поважати їхні кордони та членів колективу, як особистостей. Проте він не повинен терпіти, якщо не поважають його самого. Хороший керівник — це той, в якого налагоджена праця, в якого люди отримують справедливу зарплатню за виконану роботу. Хороший керівник — це той, хто може на певний час піти у відпустку й бути впевненим, що за час роботи створив механізм, який здатен певний час працювати без збоїв і пильного контролю. Часто кажу: «З людини завжди можна зробити керівника, а от із керівника зробити людину — завдання, часом, нездійсненне». Найкращий керівник для мене — той, хто з повагою та захопленням говорив про мене та про мою роботу, хто заряджав мотивацією для нових звершень.
Конкуренція: рушійна сила для розвитку чи демотивації?
Залежить від того, як це все піднести. Конкуренція може бути різною, на мій погляд, якщо вона здорова, то це ок. Здорова конкуренція це, наприклад, коли ми хочемо подивитися всі разом новини, і знаємо, що кожен журналіст протягом дня якось цікаво підніс якусь тему. Ми знаємо, що ввечері будемо всі дружньо переглядати новий випуск, й от я знаю, що, припустимо, мій колега Саша зробить якусь там фішечку, а я хочу теж здивувати, і протягом дня вигадую щось своє, аби ввечері, під час спільного перегляду, сказати, що, от, ти так зробив, а я так. Це здорова конкуренція. А от нездорова часто від керівника все ж таки йде, коли він говорить, що той зробив так, а ти, такий поганий, так не зробив. Напевно, такі керівники з дитячого садочку тільки вийшли, треба їх якось виховувати чи до терапії відправляти, бо така поведінка сильно ламає, вона не мотивує, а поширює заздрість, можливо, якусь образу, формує невпевненість у собі. Людина має впевнено робити свою роботу, тільки тоді вона може визнавати якісь помилки та працювати над ними, якщо вони є. Чи от приносити якийсь класний результат, тому що впевнена в тому, що вона робить. А коли людину критикують нескінченно, коли кажуть, що ти така, а от той кращий, а ти щось постійно не так робиш — це погано. Погано, коли вказують на помилку й не говорять, як її виправити, коли навіть не підказують.
Шлях до здорової конкуренції
По-перше, звісно, як і казала раніше, треба збирати всіх разом і в якійсь легкій атмосфері проводити зріз роботи, аби не нахвалювати тільки когось одного з любимчиків своїх чи ще щось, а реально робити зріз, щоб ніхто не соромився свою роботу демонструвати й хотів навпаки сам конкурувати з іншими (але тут ми говоримо тільки про здорову конкуренцію). Звісно й матеріальна якась вигода має бути, всі ми працюємо не лише для того, аби працювати, а й щоб все ж таки заробляти якісь гроші, на які зможемо жити, тому невеличкі премії, наприклад: за найкращий сюжет або за матеріал, який отримав найбільшу кількість охоплень протягом місяця — хороша ідея. Кажуть, що іноді треба вводити штрафи, але я проти таких методів, мені не подобається сама ідея матеріальних штрафів. Краще — якась винагорода. Таким чином ти стимулюєш людину до того, що вона шукає якусь класну топову тему, яка потім може принести ще грошенят завдяки переглядам, адже людина сама буде її постити всюди, заохочувати, щоб всі дивилися. Це і є здорова конкуренція.
Нагадаємо, що студенти 2 курсу наразі опановують вибіркову дисципліну «Медіаменеджмент онлайн-ЗМІ», тож вже усвідомили важливість планування, дотримання тайм-менеджменту та організації роботи редакційного колективу. Надалі — будуть враховувати здобуті вміння у своїй професійній діяльності.
Вікторія Бабкова,
пресслужба факультету