Життя сповнене різними емоціями. Кожен день ми відчуваємо радість, сум, злість, гнів. Це робить нас живими. Проте негатив накопичується в організмі, поступово залишаючи нас з відчуттям порожнечі. Цей процес призводить до емоційного вигорання.
Емоційне вигорання – це виснаження нервової системи, що спонукає до втрати мотивації та поганого настрою. Історія синдрому походить з 1974 року і започаткована психіатром Гербертом Фрейденбергом. Разом із колегою Гейл Норт Фройденбергером вони визначили причини, фази та фактори розвитку емоційного вигорання.
Емоційне вигорання зазвичай трапляється у людей, схильних до перфекціонізму та максималізму. Прагнення до ідеалу для них понад усе, тому при перших невдачах вони готові скласти руки. Жорстока критика до себе тільки погіршує ситуацію. Тож як розпізнати перші симптоми емоційного вигорання і негайно звернути на них увагу?
Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) існують три основних симптоми вигорання:
● Почуття знесилення, що призводить до порушень сну, ослаблення імунітету та проблем із зосередженням.
● Розумова та емоційна віддаленість, що призводить до втрати мотивації, відірваність від колективу та депресії.
● Зниження професійних здібностей, в результаті чого з’являються сумніви у власних можливостях.
Цей стан характерний не тільки для людей дорослого віку. Не менше страждають студенти та учні випускних класів. Для студентів розпочинається насичене життя в плані розумових завдань та активного спілкування з різними людьми.
Наша редакція поспілкувалася зі студенткою, якій довелося пережити емоційне вигорання під час підготовки до екзаменів. Вона поділилася своїм досвідом:
«Я дуже хвилювалася, що не складу іспити. Думаю, свій відбиток залишила пандемія, оскільки приблизно на третьому тижні карантину я почала лізти на стіни. Відбувалося щось між «я нічого не можу робити» і «мені кудись треба вибратися». Я забула про навчання, і в принципі про все інше, тому що тримати себе в руках вже сил не було. Я думала, що з цим стикаються всі абітурієнти, тому ніяких зусиль, щоб вибратися з цього стану, не докладала. Допомагала підтримка і те, що я після складання ЗНО майже завжди чимось займалася. Думаю, треба влаштовувати собі відпочинок у таких випадках (поїздка кудись, прогулянки, заняття улюбленою справою)»
Марія Олейник, студентка першого курсу, факультету романо-германської філології.
А для випускників шкіл настає найбільш важливий та довгоочікуваний момент їхнього життя – вступні іспити. Високий ризик розвитку вигорання відбувається в умовах тривалих інтелектуальних навантажень, тому в такому настрої, молодь звинувачує себе у лінощі та починає вижимати з себе максимум, завдаючи шкоду своєму ментальному здоров’ю.
«Цей період тривав зовсім недовго, але болісно. Швидше за все, це через страх і гноблення з боку вчителів, які щодня нагадують, що ЗНО – найважливіше і відповідальне у вашому житті. Вибратися з цього стану мені допомогли батьки, та й з часом якось вже остигають емоції, що тепер, навіть слухаючи всі можливі страшні історії про ЗНО, уже думаєш: «що буде, то й буде», — поділилась своїми емоціями під час підготовки до іспиту випускниця однієї з одеських шкіл Катерина Бондар.
Впоратись з емоційним вигоранням можна самостійно. Наприклад, займатися улюбленою справою, фізичною активністю, спілкуванням з друзями та інше. Слід пам’ятати, що не треба соромитися звернутися до фахівців, адже емоційне виснаження є не тільки ознакою стресу, а й може призвести до появи серйозних проблем зі здоров’ям.
Анастасія Чорноморець
Студентка І курсу
«Black.White»