Ви колись замислювалися, чи зможете скоїти холоднокровне вбивство? А ваші друзі? Мабуть, хоча б раз ви про це думали, але ніколи серйозно. Власники гену-CDH13 теж не знають про те, як він впливає на їх мозок та соціальну поведінку. Серійні вбивці виглядають, як звичайні люди із традиційної історією життя, але є те, що на думку науковців, поєднує їх всіх. Гормони та гени, які передаються від матері до дітей, або справа в анатомічному формуванні мозку. Редакція Salt зібрала нові звідки дослідження цієї проблеми.
Вбивство є найсерйознішою проблемою соціуму, а економічні трати від високого рівню насилля доходять до мільярдів доларів кожного року по всьому світу. Серійні вбивці, на перший погляд, звичайні люди. Вони теж мають родину, дітей та своїх демонів у голові. Багато років вчені проводили наукові дослідження, щоб виявити нейрофізіологічну різницю між людьми, які можуть вбити людину, а які ні. Проводячи інтерв’ю зі злочинцями, експерти з’ясовували, що вплинуло на людину, щоб вона скоїла акт насилля. Завдяки чому в 20 столітті з’явилась така наукова дисципліна — нейрокримінологія.
Дивний факт відмітили криміналісти ФБР: злочин найчастіше коїться восени та навесні, в теплу погоду. У кожного вбивці був свій мотив, але у серійників, зазвичай, він один й теж самий для кожної жертви. Найпоширеніший мотив – утвердження своєї переваги. Далі йде вбивство заради сексуального задоволення; вбивці-судді, які вважають себе «карою небесною»; та злочин через шизофренію. Класичний приклад останнього мотиву – Герберт Маллин, який убив в Каліфорнії 13 осіб заради того, щоб запобігти землетрусу, так йому наказували голоси в голові. Та останні – канібали.
Дослідження мозку
Американські вчені з університету штату Вісконсін в Медісоні провели томографічне сканування людей, яких звинувачували у вбивстві. При обстеженні 808 ув’язнених чоловічої статі результати томографії свідчать про те, що у тих з них, хто скоїв вбивства, є явні відмінності в структурах мозку.
«Ділянки орбитофронтальної кори і передніх лобових часток у людей, які вчинили вбивства, демонструють присутність набагато меншої кількості сірого мозкової речовини, ніж у засуджених, які здійснювали ненасильницькі злочини»,— розповідає автор дослідження Кент Кіль для BBC.
За версією Кета Кіля ці дослідження не можуть точно вказати буде людина вбивцею чи ні. Адже отриманні результати свідчать про те, що людина має нестандартний рівень агресії. Вона може спровокувати насилля, але не серійне вбивство. Люди, які можуть скоїти вбивство, найчастіше мають психологічні захворювання тяжкої форми, схильність до садизму та вони самі були жертвою булінгу, фізичного або емоціонального насилля.
Дослідження крові
У науковому журналі Molecular Psychiatry опубліковали експеремент вивчення крові серійних вбивць. Для експерименту відібрали 1004 фінських ув’язнених. З них 184 людини відмовилися брати участь, а 26 виключили через діагноз «психоз».
В результаті вивчення крові піддослідних були виявлені два гени, які причетні саме до підвищення агресивної поведінки. Всі зразки містили один або обидва варіанти гена CDH13, який ще називають «геном воїна» та MAO-A. Різновид гена МАО-А відповідає за рівень серотоніну та впливає на соціальну поведінку людини. Саме цей ген передається тільки від матері. Можливо, є ще десятки схожих генів, але їх вплив, за словами дослідників, не такий великий. Близько 20% населення нашої планети – носії хоча б одного з двох варіантів генів агресії, це є нормальним. А власники обох варіантів цих генів у 13 разів частіше скоюють тяжкі порушення. Ген воїна особливо небезпечний в поєднанні з алкоголем та наркотичними засобами, тому що він занурює людину до гормональної бурі агресивності. Згідно з основним принципом судової психіатрії, тільки фактичні розумові здібності та психологічний фенотип злочинця мають значення. Передбачувані фактори ризику у вигляді генів самі по собі не мають юридичної сили у винесенні судового рішення.
Отже, немає 100% рішення, що ген-вбивця таки існує, але є однакові чинники, котрі можуть вказувати на ймовірного вбивцю. Науковий світ досі не вирішив, що впливає на людину більше – соціум, або генетична природа. Генетика надає людині спектр різних якостей та можливостей, а саме соціум та рівень розвитку впливає на те, які якості будуть перебільшувати. У кожного з нас є гени, які досі ще не досліджені. Хтось все життя проживе з ними, але й ніколи не побачить, на що вони здатні. Інші можуть скоїти багато проблем та правопорушень. Доведено, що стрес провокує людей до агресивних, неочікуваних вчинків. Професор Макгаффін з британської ради медичних досліджень вважає відкриття двох генів чудовою нагодою відбирати найбільш уразливих людей ще до того, як вони зроблять правопорушення, і надавати їм додаткову психологічну підтримку. Також з’явилися пропозиції про всяк випадок коригувати небезпечні гени в дитинстві за допомогою правильного виховання, консультації із психотерапевтом та батьківської турботи.
Матеріал написаний на основі «Кримільна психологія» Образцов В.А. та «Кримінологічний аналіз» Хамуков А.В.
Трегуб Анастасія, 3 курс, «Salt»