У сучасному медіапросторі зустрічається чимало журналістських матеріалів про осіб із інвалідністю. Такі публікації спрямовані на актуалізацію цієї теми, подолання стереотипів та підвищення рівня інклюзії в суспільстві. Однак автори не завжди впевнені в тому, що послуговуються правильною термінологією. Тож, які вирази/терміни використовувати, щоб не порушити права героїв матеріалів? У пошуках відповіді на це питання представники пресслужби нашого факультету поспілкувались із Христиною Монастирською, спікеркою лекції «Не тільки голосом» від EU Neighbours, та зафіксували всі рекомендації…
У повсякденному спілкуванні найперше слово, яке спадає всім на думку, коли мова йде про людей із інвалідністю — «інвалід». Однак вживати його і в журналістському тексті, і в розмові не можна. Це питання регламентується на законодавчому рівні низкою нормативних документів, зокрема Конвенцією про права осіб із інвалідністю, законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» тощо. Відповідно до цих документів, замість терміну «інвалід» потрібно використовувати — «особа з інвалідністю».
Також допустимо використовувати термін «людина з інвалідністю». «Так ми в першу чергу говоримо про людину, а вже далі про щось, що супроводжує її по життю. Це так само, як людина з червоною сумкою або зеленим волоссям», — розповіла спікерка лекції Христина Монастирська, проєктна менеджерка громадської організації «Відчуй».
Давайте розберемо наступні вирази, які часто вживаються ЗМІ: «людина з обмеженими можливостями» або «людина з особливими потребами». Хоча ці варіанти значно кращі, але використовувати їх у журналістських текстах небажано. Христина пояснила це так: «Насправді, обмежені можливості є в кожного з нас. Люди з інвалідністю пробігають марафони, а я не можу. І в кого тоді обмежені можливості? А особливі потреби може мати і людина з високим зростом або алергією. Особливі потреби — це ж не тільки про інвалідність».
Також спікерка наголосила, що неправильно використовувати для представлення героя просто назву діагнозу, наприклад «глуха» або «глухоніма». У такому випадку краще використати формулювання — людина з діагнозом «глухота» (або особа з діагнозом «глухота»).
Чи існують ще якісь варіанти? Так, окрім тих, що ми згадали вище, також можна використовувати вирази «людина з порушенням слуху/зору», «людина на візку». Не буде помилкою представити героя як нечуючого, слабочуючого, вказати, що він погано бачить.
Якщо ж ви все одно сумніваєтеся, чи буде коректно вжити те чи інше слово, спитайте у того, про кого ви пишите: яку інформацію він/вона бажає подати. І тоді обидві сторони точно будуть впевнені, що отримають лише позитивні враження від комунікації та опублікованого матеріалу.
Анастасія Єрьоменко,
пресслужба факультету