В останньому оприлюдненому дослідженні World Press Index, у якому міжнародною організацією «Репортери без кордонів» було проаналізовано рівень свободи ЗМІ у 180 країнах світу, Україна зайняла 102 місце. Порівняно з 2016 роком, Україна піднялась на 5 позицій. Чи можна сказати, що рівень свободи слова в Україні нарешті починає збільшуватися?
Тема свободи слова та діяльності журналістів нерідко обговорюється на міжнародних, національних конференціях та досліджується державними організаціями. Так в реальному часі на сайті Інституту масової інформації можна слідкувати за графіком порушення прав журналістів щомісяця. ІМІ моніторить свободу слова журналістів за 5 критеріями – вбивства, побиття, перешкоджання, цензура та погрози. Лише за початок 2018 року було виявлено 32 перешкоджання, 10 погроз, 7 побиттів та відсутність вбивств і цензури. За даними дослідження ІМІ за 2017 рік було виявлено 181 випадків фізичного насильства над журналістами.
ІМІ повідомляють, що найбільшу кількість порушень за шість місяців 2017 року було зафіксовано у категорії «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» – 42 випадки (за той же період 2016 року – 46 випадків). На другому місці за кількістю порушень опинилася категорія «обмеження доступу до публічної інформації». Цього року експерти ІМІ відзначають негативну тенденцію у цій категорії – зокрема, з початку року було зафіксовано 17 випадків порушень, пов’язаних з доступом до інформації, – а за той же період 2016 року було зафіксовано 9 таких випадків. До трійки лідерів за кількістю порушень також увійшли погрози журналістам (14 випадків), проте кількість погроз суттєво зменшилась порівняно з аналогічним періодом минулого року (24 випадки). Водночас експерти ІМІ відзначають зменшення фізичної агресії щодо журналістів – з початку року було зафіксовано 9 нападів, порівняно до 23 нападів, які були зафіксовані протягом аналогічного періоду минулого року.
Відносне покращення стану свободи слова журналістів у Україні пояснюється у звіті World Press Index: «З часу революції 2014 року українська влада ухвалила ряд реформ, зокрема про прозорість структури власності ЗМІ та доступ до інформації державних органів влади, але ще потрібно послабити жорсткий контроль олігархів над ЗМІ та заохотити редакційну незалежність».
Дійсно, редакційна незалежність від олігархів дотепер залишається однією з найбільших проблем українських медіа. Головна проблема для більшості українських медіа полягає в тому, що вони не заробляють самостійно гроші, а є бізнес-проектами, а відтак залежні у своїй редакційній політиці від забаганок власника. Про це говорили кілька учасників зустрічі, зокрема заступниця з інформаційної політики шеф-редактора сайту «Детектор медіа» Мар’яна Закусило: «На телебаченні особливо відчутний вплив власників на контент, редакційна політика полягає на відстоюванні інтересів власника, а не соціальному служінню», – зазначила експерт.
Одним з висновків на щорічній конференції з медіаосвіти та медіаграмотності виокремили необхідність активізації громадянського руху. Дійсно, без критичної та активної громади не буває хорошої журналістики. У цьому напрямі в Україні працюють Академія української преси, «Детектор медіа», IREX (програма медіаграмотності для громадян 2015-2016 рр., нинішній проект «Вивчай та розрізняй»), Академія Deutsche Welle (тренінги для дорослих), StopFake через фактчекінгові проекти, ініціативи з елементами медіаграмотності впроваджує USAID PACT/ENGAGE, волонтерський культурно-освітній проект «Жовтий автобус» та інші. Велика роль в Україні саме громадського сектору в розвитку медіаосвіти — це не унікальне явище. Так, згідно з дослідженням Європейської аудіовізуальної обсерваторії, за останні п’ять років у 28 країнах ЄС третина проектів медіаграмотності реалізовувалася саме громадськими організаціями.
В Україні тенденція щодо покращення свободи слова ЗМІ набирає обертів, а кількість фізичних насильств по відношенню до журналістів починає зменшуватись.
Дмитро Тельпіс
Читайте також: