Студенти, викладачі, батьки — всі ми зараз є невід’ємною частиною інформаційного суспільства. Люди орієнтуються у світі та визначають свої дії, ґрунтуючись на нормах і ціннісних установках, які завчасно, майже на блюдці, нам підносять медіа. Це стосується й телевізійних жанрів — одного з найпопулярніших видів сучасного дозвілля. А тим паче до реаліті-шоу — без сценарію, з першого дублю, лише реальне життя.
Телеглядачі-підлітки без вагань приймають екранні образи за чисту монету. Хоча й не секрет, що організатори проектів в гонитві за рейтингами часто балансують на межі непристойності, а часом і зовсім її переходять. До того ж, нерідко виникають сумніви стосовно стану психіки головних героїв, які протягом тривалого часу знаходяться під наглядом величезної кількості камер. Насправді, головне для глядачів реаліті — це хоча б трохи відчути себе «за лаштунками», підкріпити почуття власної важливості та ненадовго звільнитися від кайданів моралі. Іноді навіть дуже приємно на декілька годин забути про відповідальність за життя та замінити її на спостереження за буднями інших. Однак тут і не без негативного впливу. У першу чергу, на психіку підлітків, тому що їхні погляди та переконання ще до кінця не сформувалися. Реаліті-шоу збуджує надає приклад для наслідування персонажів, чиї вчинки далеко не завжди є нормою. У результаті глядачі починають копіювати манеру поведінки учасників і відповідно до неї будувати свої відносини. Не треба забувати, що життя на екрані має мало спільного з реальністю. Транслювання конфліктів і використання рукоприкладства, як вже всі могли здогадатись, не найкращим способом позначається на характері молоді. Думаю, глядачі часто помічають, що пара, яка безперервно з’ясовує стосунки між собою, привертає більше уваги до себе. . Ось і нам хочеться бути у центрі уваги.
Більшість учасників телепроектів поводять себе нетолерантно. Це пов’язано з обставинами, які спеціально створюють сценаристи. Кожен учасник прагне до домінування, хоче «миготіти» на екрані якомога частіше і довше. Таку поведінку, що виявляється в небажанні прислухатися до чужої думки та схильності до засудження інших, можна пояснити суперництвом. Це вщент руйнує традиційні уявлення людей про сімейні та дружні стосунки. Звідси й випливають помилкові судження, що спільне життя складається тільки з образ і взаємних підозр, а не з поваги та розуміння.
Попри нескінченні суперечки стосовно впливу реаліті-шоу на суспільство і на психіку окремих людей, немає сенсу заперечувати, що реаліті як жанр привертає увагу – його обговорюють, за ним слідкують. І дарма що існують вікові обмеження, доступ до цих передач вільний. Звичайно, можна спробувати повністю ізолювати молодь від «зомбування», але, з огляду на розповсюдженість телебачення, це неможливо. Краще виховувати в людині правильне ставлення до людей, речей, подій. Навчати змалку сортувати необхідне, марне і шкідливе, а що й взагалі — неприпустиме для перегляду. Потрібно попереджати молодь про справжній вплив телебачення на їх розвиток і формувати в них уміння розрізняти вигадку і реальність.
Катерина Полюганич
ІV курс
«Black.White»