Сергій Жадан представив нову збірку “Антена” в Одесі. Презентація пройшла в Зеленому театрі 19 вересня. Не дивлячись на холодний вечір, вільних місць не було, а книг вистачило не всім.
Зелений театр зустрічав гостей стендами з цитатами з книг і віршів Жадана. Поет стояв в оточенні журналістів, з модною стрижкою, весь у чорному, у високих кедах. Тим часом, вільних місць уже майже не залишилося. Глядачі займали шезлонги, сідали під сценою на килимки. Нарешті під бурхливі оплески автор виходить на сцену. Дякує тим, хто прийшов, висловлюється про цінність української мови та літератури: “Читайте українською, розмовляйте українською – і буде вам щастя!”.
Він скидає куртку, залишившись в одній футболці, дістає електронну книгу і починає читати: вірші і зі старої, і з нової збірок, і навіть зовсім «свіжі», які ніде ще не видавалися. Темнішає, в Зеленому запалюються гірлянди і ліхтарі, автор стоїть, у жовтому світлі торшера, що стоїть поруч з ним. Холоднішає… “Чи не набридло? Я можу тут всю ніч стояти. Читати вам ще?” – запитує Жадан, на хвилинку відкладаючи книгу. “Так!” – відповідає публіка.
Фото: Иван Страхов
Поступово людей розганяє холод, але найвідданіші шанувальники залишаються, кутаючись хто в куртку, хто в плед. Хтось перебирається ближче до сцени, хтось гортає книгу. На всю палубу Зеленого доносяться рядки з віршів про війну і про любов. Жадан відкладає книгу, поправляє одяг, кланяється, дякує тим, хто залишився до кінця. Публіка аплодує стоячи кілька хвилин.
– Дуже емоційний був вечір, – ділиться враженнями одна з відвідувачок. – Я навіть трохи розплакалася. Може, зіграв ще роль холод: незрозуміло, від чого бігли мурашки (сміється). Очікування від нової книги – це емоції. Взагалі подобається, що стиль у автора не надто завантажений, а ще дуже красиві метафори.
– Мені дуже сподобалося один з останніх віршів, що він читав, це монолог Йосипа для Марії. Єдине що заважало, це холод, – розповідає ще одна прихильниця, стоячи в черзі. – Книгу я ще не бачила, але знаю, що її ілюстрував Гамлет (прим. ред.: одеський художник), і це для мене ще один привід її купити, вже хочеться подивитися ілюстрації.
Презентація завершена, але люди довго ще не йдуть. Незважаючи на холод і пізній час, черга за книгою від сцени досягає сходів, а самого Жадана не видно за спинами бажаючих отримати автограф. Раптом чоловік з команди Сергія кричить “Усе, книг більше не залишилось!”. Хтось купує інші представлені збірки, хтось чекає хоч на фото з письменником, а інші йдуть, ділячись враженнями.
Катерина Харченко