Технології стрімко розвиваються, а з ними з’являються нові напрями у професіях. Великий потік інформації став звичним для людини 21 століття, і, неодмінно, в цьому значну роль відіграє журналіст, який транслює великий обсяг новин на масовий загал. Збільшення попиту на свіжесеньку новину породило боротьбу за першість у її поданні, тому все частіше в ЗМІ вдаються до різних способів отримання матеріалу та його якнайшвидшого оприлюднення. Через це журналістам доводиться підлаштовуватись під сучасні реалії, а ставати мобільними мають як вони самі, так і їхні матеріали.
Не можна не зазначити, що змінився й спосіб отримання новин. Зі 100 опитаних мною людей різного віку, лише 2% дізнаються інформацію з першооснов журналістики — газет; найбільшою популярністю користуються соціальні мережі та Інтернет-портали — 69%. Щодо радіо, йому надають перевагу 4%, а телебаченню — 25% опитуваних осіб. Соціальні мережі використовуються найактивніше, бо там новини з’являються швидше, ніж в інших ЗМІ. Вони, зазвичай, мають невеликий об’єм і легко пересилаються до друзів. Не меншою перевагою є можливість фільтрувати інформацію за інтересами й ігнорувати нецікаве. Телебачення, натомість, не втрачає аудиторію, завдяки мультимедійності, цікавому монтажу та певним ефектам. Тим більше, що телевізор полюбляють вмикати для фону, але все ж таки, попри зайнятість іншими справами, новини привертають увагу й врізаються у пам’ять.
У боротьбі за першість в оперативній інформації, привабленні аудиторії та завоюванні більшості Інтернет-простору активно діє MoJo журналістика, або, іншими словами, мобільна журналістика. Це вид журналістської діяльності, коли мобільний пристрій виконує одразу низку завдань і видає повноцінний медійний продукт. MoJo — це комбінація навичок та інструментів цифрового сторітелінгу для перетворення сирого контенту користувача в готові історії для споживача контенту. Жанна Кузнєцова, журналістка, яка має досвід у мобільній журналістиці й працювала в виданні «Deutsche Welle», під час тренінгу «Мобільна журналістика: оперативно, креативно, відповідально» за фонду Фріндріха Наумена розповіла, що моджо-журналістика широко розповсюджена й активно впроваджується в багатьох ЗМІ. Тобто, сьогодні існує посада журналіста соціальних мереж, який займається контентом для соціальних мереж і робить мобільні сюжети, тексти, сторіс тощо. І справді, такі видання, як «BBC», «Deutsche Welle», «Al Jazeera» та інші випускають сюжети, які зняті та змонтовані за допомогою мобільних пристроїв і інколи виглядають не гірше, ніж повноцінні випуски, зроблені професійною технікою.
Варто відзначити, що, попри різні підходи до збору та обробки матеріалів, традиційна та моджо-журналістика мають як спільні, так і відмінні риси.
Особливості мобільної журналістики:
• оперативність (чим швидше матеріал буде готовий, тим краще);
• точність і достовірність (докази того, що журналіст був на місці й сам все побачив);
• своєчасність (актуальність за часом та доречність).
Також одним із різновидів мобільної журналістики є онлайн стріми, які транслюють події в реальному часі й можуть тривати необмежену кількість годин. Більшість вимог та стандартів подібні між собою, але є й відмінності в тому, що, наприклад, у традиційній журналістиці людина не може бути в центрі кадру й дивитися в камеру, у той час як у мобільній це виглядає нормально.
Найбільша перевага мобільного журналіста над звичайним полягає в тому, що він значно швидше відреагує на подію й зможе зняти більше деталей. У той час, як звичний працівник ЗМІ буде діставати свою камеру з сумки та займатись її налаштуванням, моджо-журналіст, швидше всього, вже встигне відзняти матеріал, а можливо, й змонтувати та викласти повноцінний сюжет. У нагоді мобільна журналістика стане й у місцях, де зйомка утруднена, де відзняти матеріал на телефон значно простіше, ніж зробити це на велику камеру тощо. Звісно, якість матеріалів та їхнє опрацювання можуть відрізнятися, але сучасні мобільні пристрої іноді мають не набагато гірші параметри, ніж професійна техніка.
Слід наголосити й на простіших додатках, які допомагають обробити матеріал на телефоні або інших мобільних засобах, більшість з яких безкоштовні й прості для використання. Андрій Юричко, викладач факультету журналістики КНУ імені Т. Г. Шевченка, під час тренінгу «Мобільна журналістика: оперативно, креативно, відповідально» зазначив: «Мобільні додатки повністю виконують необхідні для створення медіапродукту завдання. Безперечно, є з них і платні, але досить корисними та безкоштовними є такі, як “Open Camera” для розширеної зйомки. “Vlog Now” — проста програма для монтажу й, головне, не ставить “водяні” знаки; “Speech way” — програма для субтитрів. Наостанок — програма для звуку “Voice Record PRO”. Найбільш схожою до професійної монтажної програми є “KinoMaster”, але будьте готові заплатити за розширену версію та можливість прибрати логотип. Варто також пам’ятати про те, що мобільний медіапродукт невеликий за обсягом, якщо це відео, то, переважно, не більше 2 хвилин. До відеопродуктів варто включити більше інфографіки та бажано додавати субтитри, які дозволять дивитися відео без звуку».
Чи сприймається моджо-журналіст як журналіст чи, здебільшого, як блогер? З цим питанням допомогла розібратися журналістка Жанна Кузнєцова, яка наголошує на тому, що в Україні суспільство, а особливо люди великих посад, ставиться скептично до журналістів, які приходять із телефоном, невеликим штативом та круглою світловою лампою. Зараз такий медійник сприймається, швидше, як блогер, тіктокер, аніж професіонал у сфері ЗМІ. Але попри все, за кордоном це вже не є чимось дивним для людей. «Закордонні депутати не будуть витріщатись на тебе великими очима й запитувати, де ти загубив свою професійну техніку. Деякі з них набагато легше себе почувають без камер й дають інтерв’ю без перешкод», — розповіла Жанна. До прикладу можна навести експеримент журналістів у Гельсінкі 2017 року, коли моджо-журналісти, разом із класичними (тобто, група з телефонами та інша — з камерами) у торговельному центрі проводили опитування, щоб зрозуміти, з ким люди більше будуть іти на контакт. Результати експерименту показали, що легше йшли на розмову з мобільними журналістами, у той час, як повз журналістів із камерами люди проходили далі або просто відмовлялися давати інтерв’ю. Особисто я не вбачаю в моджо журналісті блогера. Так, можливо візуально їх складно розрізнити, але журналіст розуміється на своїй роботі й підходить до неї з точки зору професії. Не заперечую й того, що інколи блогери без журналістської освіти, шляхом спроб та помилок, досягають не гірших результатів, ніж журналісти з дипломом. Проте працівник ЗМІ усвідомлено й грамотно створює медійний продукт, на відміну від блогера.
Моджо-журналістика активно розвивається й поступово заполоняє Інтернет, а деколи — навіть не відрізняється від традиційних новин. Впевнена, що вона ніколи не зможе витиснути класичну журналістику з усіма її професійними фотоапаратами, відеокамерами та програмами. Автоматичні характеристики навіть найсучаснішого телефона не зможуть перевершити увесь спектр налаштувань професійної техніки, її кольорів та глибини кадру. Тим більше, що при монтуванні відеопродуктів, мобільні додатки зі спрощеними версіями не дадуть можливості накласти більш складні ефекти. Безперечно, мобільна журналістика має переваги в швидкості та легкості створення, але вона буде існувати як паралельна до звичайної, не залишаючись позаду за якістю та відповідаючи професійним вимогам.
Своєю думкою щодо моджо-журналістики поділився викладач факультету журналістики, реклами й видавничої справи Сергій Азєєв: «Мобільна журналістика виділилася в окремий вид журналістики й набуває нових можливостей, завдяки розвитку технологій. Однак сказати, що вона повністю витіснить класичну журналістику, не можна. Тут доречно згадати цитату з фільму “Москва сльозам не вірить”: “Нічого не буде: ні кіно, ні театру, ні книг, ні газет — одне суцільне телебачення”. Але, як ми бачимо, телебачення не замінило все, тож, щодо мобільної журналістики — все так само. Зараз відбувається багато дискусій щодо першочерговості в оперативності чи якості медійних продуктів. Через це аудиторія поділилася на дві частини: ті, хто хоче бачити, як все було насправді (стрім), і ті, для кого важливо не просто бачити, а й дізнатись експертну оцінку щодо подій. Тут можна сказати, що мобільна журналістика повністю задовольняє першу частину глядачів і читачів. Щодо якості, то це стосується традиційної журналістики з її аналітикою та перевіркою всіх фактів. Кожна з них має свою мету, тому порівнювати між собою та стверджувати, що одна з них краща й переможе іншу — просто недоречно».
Анна Стебловська