Нині саме той час, коли медіа безперервно еволюціонують, а студенти стають не лише споживачами інформації, але й активними учасниками цього процесу. Використовуючи свій потенціал та можливості, які надає сучасна технологічна сфера, майбутні журналісти і розвивають свої навички, і також активно впливають на медіапростір. Різноманітні організації, спілки та медіа-центри стають платформами для їхнього професійного зростання. Тож сьогодні ми дізнаємось, як наші студентки факультету журналістики, реклами та видавничої справи використали шанс стажування для того, щоб здобути практичний досвід, поглибити свої знання та розвинути власний стиль журналістської роботи.
Коли сталося те, що мріялося: досвід стажування Дар’ї Маслєнкової у Воєнному Хабі
Про черговий набір до 25 хабу медіамобільності я дізналась майже одразу після публікації можливості. Її я побачила як у декількох телеграм-каналах з підбором подібних пропозицій, так і в репостах від наших студентів-учасників попередніх сезонів. Таким чином мій фокус уваги миттєво став прикутим до відбору, і я почала продумувати концепцію заявки.
Справді, коли є нагода спробувати свої, вже здобуті, навички та напрацьовані практичні вміння в проєктах, які тим чи іншим чином вплинуть на формування майстерності, як журналіста, то варто пробувати свої сили. Але для того необхідно щось зробити.
Потрібно було підготувати мотиваційний лист, резюме та відеовізитівку тривалістю не більше хвилини. Наскільки я знаю, такі вимоги є сталими. Також у формі були декілька відкритих додаткових запитань на кшталт «У якому напрямкові ви б хотіли стажуватись?», тут треба відповідати щиро та впевнено.
Я була дуже щаслива, коли дізналася, що пройшла відбір: коли я подавала заявку під час останніх днів перебування в Берліні, й тоді я ще побоювалась, як би швидко та продуктивно потрапити назад до української «течії». На той момент я вже чітко усвідомлювала, що на цьому етапі життя мені вже не хотілось фокусуватись на теорії, як протягом останнього року, а почати активну практику. Як кажуть, не хотілося перетворюватись на водія на задньому сидінні. Для мене це було здійсненням мрії.
Під час стажування відбувалися тренінги, які були спільними для всіх учасників, й проводились вони в різних місцях щосуботи. А власне вітання та прощання відбулось у середи, які проходили і в залах чудового готелю, і в бізнес-відділі торгівельного центру, і навіть у приватному секторі. Натомість базами стажування були офіси. У Суспільному та радіо — це лабіринти з купою дверей та ходів, у Ukrainera — затишний простір в офісному центрі з теплим освітленням, а на 5 каналі все на контрастах, але там теж було чимало цікавинок.
Ми проживали у готелі в центрі Києва. Чудове місце з доступним комфортним укриттям, що найважливіше. Вільний час ми проводили насичено: гуляли Києвом, коли дозволяла погода, відвідували заходи, а коли вже вечоріло, то збирались десь в готелі разом: інколи всією величезною командою, інколи — меншими групками, і пили чай, грали в різні ігри («Allias» — абсолютний фаворит) та просто спілкувались як на професійні теми, так і про цікаві ситуації з життя.
…Я б взяла участь у подібних проєктах у майбутньому. Завжди намагаюсь відслідковувати пропозиції, і більш того, періодично виділяю для себе час, коли я сідаю за детальний моніторинг, бо в потоці сповіщень можна впустити щось цікаве. Студентський час доволі короткий, та сповнений унікальних шансів, і я дуже раджу цим не нехтувати, бо саме зараз можна побачити Україну та світ, не маючи великих статків, назбирати базу корисних контактів, спробувати себе в різних напрямках протягом короткого часу та на мить відчути емоційне розвантаження. До речі, як нам анонсували, з нами не прощаються: організатори запрошують усіх своїх вихованців на різноманітні події, та й воєнний хаб не є єдиної їхньою пропозицією.
Значним чином такі організації впливають на формування професійних журналістів. Усі ці жарти про замкнене коло, де для роботи потрібен досвід, а для досвіду — робота, на жаль, не зовсім жарти, і такі ініціативи якраз вирішують цю проблему, надаючи можливість студентам без зв’язків та з невеликим багажем практики поринути у світ журналістики. Наприклад, моєю основною стажування був Ukrainer. У них на сайті відкрита форма для співпраці, проте, як нам пояснювали в редакції, з «перепусткою» від Суспільності ми перескочили величезну кількість сходинок на цьому шляхові, адже ми потрапили одразу в офіс і мали змогу поспілкуватись з тими, хто стоїть на чолі. Це й про знайомства з тими, хто вже досяг багато чого в нашій сфері, і з майбутніми колегами з усієї України, і про гарні рядки в резюме. Комусь може пощастити одразу залишитись працювати у виданні, це залежить від багатьох чинників.
Навігація у лабіринті завдань: досвід стажування Аліни Оганезової у Воєнному Хабі
Воєнний Хаб медіамобільності — це передусім можливість заявити про себе, а також об’єднання однодумців. Потрапити на цю програму з нуля, не маючи за плечима впевненої бодай теоретичної бази, практично неможливо. Саме тому далеко не всім щастить із першого разу пройти етап відбору. Однак це зовсім не означає, що не треба ризикувати та пробувати. Однозначно, треба! Основна ж ідея проєкту Фундації «Суспільність» полягає у тому, щоб зібрати найактивніших молодих медійників по всій країні та надати їм шанс віднайти свою нішу в українській журналістиці під час двотижневого стажування в одній або навіть одразу в декількох провідних редакціях країни.
Протягом столичного стажування я працювала у двох редакціях. Перша — Українське радіо. Там у відділі суспільно-політичних новин під керівництвом ментора Романа Кота я щодня готувала підводки та запитання для спікерів, що пізніше в прямих етерах радіопередач спілкувались на висвітлені актуальні теми з ведучими. Друга — 5 канал. Задача тут полягала більше в тому, щоб напрацювати практичні навички в монтажі, професійному начитуванні новин та створенні сценаріїв до сюжетів. До того ж там команда молодих фахівців, тож ми встигали не тільки плідно працювати, а й цікаво та комфортно проводити час. В обох редакціях мої вже набуті вміння, звичайно, стали мені в нагоді, однак я все ж покращила вміння спрямовувати їх в правильному руслі залежно від специфіки подачі інформації та власне самої редакції.
Хаб — це ідеальний майданчик для класних знайомств. Тож саме здобуття нових контактів є основною задачею під час перебування на стажуванні. Тому, якщо ти інтроверт і водночас тобі пощастило пройти відбір, то саме час ставати екстравертом і використовувати по максимуму отримані можливості. Із цікавих особистостей у сфері журналістики можу виділити Дмитра Тузова, Віталія Залевського, Романа Кота, Зураба Аласанію, Андрія Куликова, Ольгу Гужву, Романа Коляду, Олександра Матюшенка та багато інших.
Нова атмосфера, знайомства, завдання та практики — мають на меті розвинути та удосконалити вже сформовані навички. У цьому можуть допомогти ті люди, які мають певний досвід за плечима, ті, хто вже піднявся на певні сходинки журналістської кар’єри.
Стосовно порад я назву дві. Перша — не боятись. Страх — поняття відносне. Так, звичайно, не завжди все йде за планом, не завжди все виходить із першої, а те й з десятої спроби, але це точно не привід опускати руки та здаватись своїм же страхам. Помиляються абсолютно всі, незалежно від знань, досвіду та статусу. Я би сказала, що помилятись навіть потрібно, бо тільки долаючи свої помилки, ти, зрештою, бачиш омріяний прогрес.
І власне друга порада — будьте активними. Пробуйте, пробуйте та ще раз пробуйте. Тільки таким методом можна чогось досягти та віднайти своє місце під журналістським сонцем. Знайомтесь, відвідуйте різні заходи, спілкуйтесь із абсолютно різними людьми та знову ж таки ловіть кожну можливість, що відкривається на вашому шляху. Краще спробувати та отримати відмову і рухатись далі, аніж не спробувати й все життя про це шкодувати. Тож крокуйте впевнено до своїх мрій, а найголовніше — перетворюйте їх на цілі.
Наталія Сатанівська,
пресслужба факультету