Одеський міжнародний кінофестиваль (ОМКФ) вже 10 років є невід’ємною частиною одеського літа. Захід, де збираються відомі режисери, актори, зірки українського (і не тільки) шоубізу. Що у пересічних громадян асоціюється з кінофестивалем? Червона доріжка, кінопокази, селебріті. Але ще одним вагомим складником Одеського кінофестивалю є люди, які беруть безпосередню участь у проведенні заходу. Це — волонтери.
Волонтери — такі самі люди, як і всі. Але вони готові жертвувати своїм часом заради суспільного блага. Натомість вони отримують нові знання та корисні знайомства, що можуть допомогти у майбутньому. Волонтерство дає можливість зануритися в сферу, яка вас цікавить, і побачити її зсередини. Зараз можна стати волонтером будь-де: спортивні змагання, кінопокази, музичні фестивалі, екопроекти, лекції, різноманітні майстер-класи. Все це дає можливість перебувати в центрі саме тих подій, які вас цікавлять.
Волонтери також отримують можливість безкоштовно залишатися на заходах, які організовують. Волонтери ОМКФ, наприклад, мають можливість переглядати фестивальні фільми без квитків. Але тільки не під час зміни. Зміна волонтера триває 5-6 годин — залежно від кількості кінострічок, які показуються в цей день. Кожен волонтер виконує свою наперед визначену роботу: хтось бронює квитки для власників фестивальної акредитації, хтось сканує ці квитки на вході в залу, а хтось у тій самій залі спостерігає за злісними порушниками закону. Вони слідкують за тим, щоб у залі ніхто не зняв своїми гаджетами жодного кадру з фільму, адже відповідальність за це перед режисерами несуть саме організатори кінофестивалю.
Якщо вам здається, що бути волонтером так легко, то ви помиляєтеся. Це справжня перевірка на стресостійкість, адже ви маєте працювати з людьми: волонтерами, яких цього року було понад 250, керівництвом фестивалю та простими глядачами. Останні якраз і влаштують вам іспит із витривалості. Ніби в роботі волонтера й нема нічого складного: вітаєте гостей із посмішкою, скануєте квиток (якщо ви працюєте на вході), розсаджуєте людей (якщо працюєте у партері), робите зауваження, коли бачите зйомку. І так 5-6 годин. Але ж ні. Завжди знайдуться ті, хто порушує правила. Неодноразово відвідувачі приходили з чужим бейджем, який дає право на безкоштовний перегляд фільму, але на бейджі наявне фото власника. Волонтер просто не має права їх пропустити, адже це порушення і цей бейдж треба конфіскувати. Але ви коли-небудь намагалися щось забрати у людини? Отож. Або наступний жах волонтера — під час сеансу наполягати на видаленні відео, бо зйомка порушує авторські права. Такий глядач розкаже вам, що він — найкращий друг режисера, і той дуже просив, аби його друг зняв хоч шматочок цього фільму. Але ви не можете залишити все так, як є. Звичайно, у будь-якій з цих ситуацій вам на допомогу прийде хтось із адміністрації, але ви все рівно маєте наполягати на своєму, адже це — ваш обов’язок.
Дійсно, у волонтерстві є як плюси, так і мінуси. Ви можете ненавидіти свою роботу під час фестивалю, але, врешті, ви все рівно будете вдячні за такий досвід і сумуватимете за часом, коли ви стали єдиною командою із 300 людей різної статі та різного віку, яких об’єднувало щось спільне. І у випадку Одеського міжнародного кінофестивалю це спільне — любов до кіно.
Анастасія Балєва