“Кіборги “- досить складний фільм для поверхневого аналізу. Я, як іноземець, сприйняв його емоційні історії, мені вперше довелося переглядати український фільм, який є емоційним, драматичним і напруженим. Тому я спробую коротко розповісти своє враження від цього, розділивши мій перегляд на підпункти.
На мою думку, фільм дуже атмосферний та емоційний. Дивлячись на все, що відбувається, важко повірити, що це не декорації. Відчуття занурення у “війну” майже повне. Антураж чудовий. Звуки стрілянини, свист тощо – все настільки реально, що здається, що ви фізично переїжджаєте до цього аеропорту, і я відчула , що я з ними, і саме це змусило мене заплакати.
Те саме, що і з атмосферою – з героями – ви абсолютно забуваєте, що є актори. Повне відчуття, що це ті самі хлопці з аеропорту. Все, просто всі герої – виразні, цікаві, привабливі та чудово зіграні. Загалом, така акторська гра – рідкість для українських фільмів, тому, хоч десь були і невеличкі мінуси, але загалом гра прекрасна, персонажі дуже, просто дуже виразні – Серпень, Субота, Майор, Марс, Старий, Психо … Найбільше мене вразив Серпень (В’ячеслав Довженко), але й інші теж цікаві, той самий майор (Макар Тихомиров), Марс (Олександр Піскунов), Старий (Віктор Жданов). Вибрати та виділити одну людину дуже складно. Загалом, відмінна робота Ахтема та акторів.
Це, мабуть, найсильніша частина фільму для мене. Діалоги у “Кіборгах” можна, якщо це, звичайно, правильне порівняння, порівняти лише з діалогами у “Володарях бурі”. І все-таки ні, вони складніші, цікавіші, вони більш насичені смислами, вони зачіпають найпотаємніші струни душі. На мою думку, фільм не стільки про війну, скільки про філософію війни, про мотивацію, про любов, про самопожертву, про життя. У фільмі є дуже сильні моменти, і, що цікаво, вони різні для всіх. Наприклад, мене найбільше вразила історія Марса, моїм друзям та моїй матері – зовсім інші історії.
Ахтем – блискучий. У фільмі насправді немає всієї цієї класичної схеми – сюжету, кульмінації, розв’язки. Тобто воно, звичайно, є, але не настільки помітне і прямо проглядається. Фільм – це лише два тижні, проведені головними героями в аеропорту. Два тижні вони провели на війні – і, власне, все. Ахтему Сеітаблаєву вдалося розкрити всіх героїв перед нами настільки тонко і красиво протягом усього фільму, що якщо на початку фільму всі вони здаються подібними, то в кінці – всі вже були як сім’я, і я хотіла спостерігати за ними все далі і далі. І кінець, який блискучий кінець у цьому фільмі!
Музика у фільмі гурту «Океан Ельзи». Це говорить про все.
Загальне моє враження, як іноземця, який дивився цей дивовижний український фільм, таке, що його, безумовно, варто переглянути, і, мабуть, навіть не раз. Після перегляду цього фільму я люблю Україну ще більше, ніж раніше, і поважаю армію і пишаюся воїнами. Цей фільм – один із найцікавіших фільмів, які я коли-небудь дивилася, і зроблений як голівудські фільми.
Таха Самар (Об`єднані Арабські Емірати), 3 курс, “Без кордОНУ”