Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Культура булінга: чи дійсно жарти залишаються жартами?

Кожного дня ми так чи інакше стискаємося із проявами чорного гумора чи булінга. Найпоширеніші теми саме для «жартів» — колір шкірі, національність, сексуальна орієнтація, інвалідність, люди з синдромами, смерть чи смертельні хвороби… Цей список можна продовжувати вічність, бо люди висміюють будь-що, але дуже часто вони переходять межу дозволеного й починають цькувати як і окремих особистостей, так і певні соціальні групи.

Для початку ми визначимо, що-ж таке «булінг». Це агресивна свідома поведінка людини або групи людей стосовно інших, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском. В наш час це дуже гостра проблема, адже винуватець може залишитись безкарним.

Чому?

Жертва може бояться зізнатись в тому, що її цькують, звісно, завдяки Інтернету. Думаю, що багато з нас бачили жартівні картинки, тобто меми, на просторах різноманітних соціальних мереж, де висміюють людину з іншою сексуальною орієнтацією чи наголошують, що всі жінки звичайні посудомийки та куховарки. Окрім цього дуже багато «жартівок» про людей з особливостями здоров’я та інвалідністю, наприклад, коли натякають, що вони взагалі не гідні жити. В той же смітник «веселого» гумору йдуть хохми про євреїв та їх важку долю в часи Другої світової війні, але правда не з позиції, що геноцид це дуже погано.

Звичайно-звичайно, це все жарти й нічого більше! Кожен по-різному справляється зі стресом та важкими ситуаціями в житі: за допомогою сліз чи сміху. Але чи дійсно токсичне бажання когось зачепити та виставити себе краще за іншого — це «просто жарт»?

До речі, Україна опинилася в першій десятці країн Європи за поширеністю шкільних цькувань серед 11-15-річних школярів. А за 2017 рік, за інформацією ЮНІСЕФ, 67% українських дітей були або жертвами, або кривдниками, або свідками булінгу. Чверть із них безпосередньо зазнали цькувань. 48% школярів нікому не розповіли про пережите. 

«Кожен день перед учнями виникають різні небезпеки, в тому числі бійки, примус вступати в угруповання, булінг (і особисто, і онлайн), насильницька поведінка, сексуальні домагання і збройні напади. У короткостроковій перспективі це впливає на навчання, а в довгостроковій може призводити до депресії, тривожності і навіть самогубств. Насильство — це незабутній урок, який не повинна проходити жодна дитина», — розповіла Генрієтта Фор виконавча директорка ЮНІСЕФ.

Отже, будь-яке цькування — це результат нерівномірного розподілу влади, бо в підсумку сильні тероризують слабких. Наприклад, якщо хтось зачіпляє вас на художньому кружку, то, виходячи з заняття, можна викинути цю людину з голови. Але завдяки соціальним мережам, в яких дуже просто створити окрему сторінку, де будуть цькувати будь-кого чи будь-що, це можна зробити безкарно.

З нещодавніх прикладів — шістнадцятирічна активістка Ґрета Тунберґ. Вона виступила з гнівною промовою на саміті ООН з питань клімату. Школярка звернула в сторону світових лідерів, звинувативши їх в «крадіжці дитинства». Адже через політиків, які думають лише про гроші та ведуть недостатню боротьбу проти зміни клімату, в недалекому майбутньому саме нам доведеться вирішувати ці проблеми. Якщо це буде можливо на той час. Через її емоційну промову Інтернет захопила нова хвиля мемів: відео-добірки, принижування її досягнень, жарти про її синдром, розмови про неадекватність та психічні розлади та багато чого іншого.

Для тих, хто не знає, відмітимо, що в Ґрети є синдром Аспергера, який характеризується серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять. Селективний мутизм — постійна нездатність розмовляти в особливих соціальних ситуаціях, коли від індивіда очікується, що він повинен розмовляти. Але школярка вважає, що синдром це дар, а селективний мутизм — необхідність висловлюватися, тільки тоді «коли це вкрай важливо».

Хоча… та ні. Все-ж це все жарти, бо так весело сміятися з психічних розладів, синдромів, емоційного виступу чи віку дівчинки! Як кажуть, «законом не заборонено», ми нікого не хотіли образити та взагалі всі події та герої вигадані, будь-які збіги з реальними особистостями випадкові.

Перед тим, коли створювати подібні принизливі, з натяком на булінг, меми спитайте себе: «Що зробила особисто мені ця люди, аби я її ненавидів?», «Як колір шкіри чи орієнтація окремої особисті стосується мене?», «Що мені зробила людина аби я вважав її гірше за мене?». Навіть, якщо вам щось погане зробила конкретна людина, це проблема не нації чи статі, а тієї самої людини. Список питань може бути дуже довгим, якщо ви насправді задумаєтесь над цим.

Запам’ятайте: жарти закінчуються тоді, коли починається перехід на особистості.

Бо в той час починається цькування.

Юзяк Маргарита