«Культура скасування» – зброя нового покоління «Культура скасування» – зброя нового покоління

Тренд, який все більш стає популярним, допомагає суспільству привертати увагу до несправедливості та важливих тем. За останні роки культура скасування стала не тільки соціальним рухом, а й ще медіазброєю. Кого тільки не «скасовували» в Америці: від режисерів до співаків та політиків; за насилля та пости. Тепер цей рух дійшов до України, але які наслідки це принесе та чи бачать в «скасуванні» сенс українці, дізналась редакція SALT.

Cancel culture або Культура скасування — це соціальне явище, яке прийшло до нас зі Сполучених Штатів Америки та активно прогресує в соціальних мережах. Насамперед таке явище передбачає «ізоляцію» задля досягнення справедливості людині яка зробила жахливий для соціуму  вчинок. Ізоляція відбувається шляхом психологічного тиску в соціальних мережах та втратою роками накопиченої репутації. Але не тільки за вчинки у минулому прийдеться відповідати. Нова хвиля цього явища — соціальне покарання за «непопулярну думку», яка підтримує насилля або дискримінацію за різними чинниками. 

Як в одну мить втратити репутацію

В один момент люди масово починають писати злобні коментарі під фотографіями відомої людини, надсилати скарги на сторінку задля блокування її у соціальній мережі. Добиваються відмови рекламних компаній за участі цієї людини та осуджують кожну подальшу спробу виправити ситуацію. Історія соціального ігнорування почалася з течії Me Too, коли  у 2017 році відомого продюсера  Харві Вайнштейна звинуватили у багатьох випадків насилля. Тоді акторка Аліса Мілано запропонувала жінкам репостити цю новину, ділитися своїм досвідом насилля та домагань від керівників. Ця новина дуже швидко заполонила соціальні мережі. Коли з Харві розірвали всі рекламні контракти та сотні звинувачень летіло в його адресу в коментарі, почалось формування культури скасування. Є декілька етапів «скасування», один з них – скасування на рівні соц. мереж та онлайн-платформ. Найчастіше це стосується блогерів, тому що їх відомість та основний заробіток саме у блозі. Підписники  масово надсилають скарги на профіль, та мережа його блокує, іноді назавжди. Таким прикладом є реклама фірми «Танукі», де вони некоректно привернули увагу до себе через приниження людей із зайвою вагою. Підписники відправили стільки скарг на цей пост, що його видалили автоматично. А частина їх аудиторії, яка була клієнтами, віддала перевагу іншим фірмам. 

Про те, як течія скасування впливає на блогерів, нам розповіла дизайнерка та блогерка Ольга Боль: «Насправді, втрата підписників – це справді неприємно, і в деяких випадках згубне для людини, яка веде блог, а особливо заробляє на ньому. Часто автор блогу, починаючи свою діяльність зі своїх особистих переконань, у процесі набору аудиторії стає заручником своєї аудиторії, скажімо так, тому автор часто говорить і показує те, що від нього чекають. Хочуть побачити або почути. Іноді, намагаючись торкнутися хайпової/актуальної теми, щоб створити собі актив, автор може нарватися на неприйняття цієї своєї думки і в результаті отримати відписку».

Далі йде «скасування» в медіапросторі. Більш відомі люди втрачають рекламні контракти, співробітництво з іншими відомими особами. Засоби масової інформації відмовляються підтримувати особу, тому що ризикують довірою читачів. Така ситуація була з авторкою «Гаррі Поттера» Джоан Роулінг. Вона у соціальній мережі поділилася провокативною статтею стосовно гендеру та прокоментувала, але фанати звинуватили її в «трансфобії».

Третій етап культури скасування стосується вже історичної культури, де людину зовсім прибирають з фактів історії. Якщо згадувати більш резонансні випадки з відомими людьми, то на думку приходить Дональд Трамп. Експрезидент США, який полюбляв писати у свій блог усе, що прийде на думку. Зазвичай, це була критика інших держав та відкрита расова дискримінація, що призвела до  погіршення міжнародних та внутрішніх відносин в Америці. Тоді власники Twitter заблокували його профіль, при цьому порушивши право на свободу слова.

 «Скажу так, є випадки, коли справді автор висловлює думку, яка не зовсім сумісна зі здоровим глуздом. У такому разі втрата підписників є заслуженою подією.  Це має бути і в деяких випадках необхідно. Я б, напевно, не стала торкатися таких тем, оскільки до блога та аудиторії  ставишся так, ніби це твоє керівництво і тому намагаєшся поводитися обережно. Але якщо тема стосується несправедливості і є необхідність висловитися, то я б ризикнула це зробити.  Тільки якщо я точно впевнена у своїй правоті, я готова таке зробити», — поділилася Ольга.

Ціна  свободи слова

У культурі скасування, як й у будь-якої сфері, є дві сторони медалі. Коли  ігнорування переходить до жорсткого булінг або компанії незаконно відмовляються від співробітництва — це вже порушення прав людини та судова справа. Адже така культура може призвести до бездумного, емоційного осудження відомих особистостей. У результаті ціль не буде виправдана, бо справедливості без критичного мислення та діалогу досягнути не можна. Найчастіше звинувачена сторона не має права голосу, та рятуватися від тиску доводиться двома шляхами: вибачатися та терміново покращувати репутацію добрими справами. Або вже в судді аперувати фактичними доказами, бо втратити можна все тільки за один пост у соціальній мережі.  

«На культуру скасування впливає інститут репутації — кристалізація оцінювальних відносин від аудиторії до компанії та бренду. Це не нове явище для нас, тому що репутація існує з початку формування цивілізованого суспільства. Більш ніж 70% компаній,до того як надати людині вакансію шукають інформацію про неї в соціальних мережах та роблять висновки. Відомі люди повинні слідкувати, що вони несуть в маси, та не дозволяти собі порушувати права людини, тому що вони відомі. Скасовувати тих, хто робить злочин цілком природно для нас”», розповіла соціолог-аналітик Оксана.

Коли відома телеведуча Регіна Тодоренко в інтерв’ю PeopleTalk сказала, що «жінки, яких б’ють вдома, повинні задуматися, а що зробили вони, щоб їх не били» для неї почалось «скасування». Звинувачена у «переніс відповідальності на жертву насилля», Регіна втратила звання  «Жінка року» від журналу  Glamour. А за ними бренди PepsiCo та Pampers розірвали з нею рекламні контракти. Окрім цього, декілька днів підряд на її акаунті у соц. мережах були тисячі образливих коментарів та сотні відписок. Тоді телеведуча відновила репутацію так: публічно вибачилася перед усіма глядачами та зняла соціальне-документальне кіно про проблему домашнього насилля. Не тільки Регіна була на грані втрачання кар’єри. Британський співак Зейн Малік, ще до суду та офіційного підтвердження факту насилля над матір’ю жінки, лишився контракту з американською студією звукозапису RCA. 

Наскільки законно втрачати контракти через власну думку розповіла юристка Юлія: «Якщо така річ, як погана репутація була прописана в контакті, то рекламні компанії можуть розірвати контракт. Але в нашій країні немає офіційного терміну, як «інститут репутації», тому, зазвичай, такого пункту немає в контракті. Розривати його через ганьбу фанатів та масове ігнорування аудиторії не є законним та контракт одразу вважається недійсним».

Наша редакція 8 листопада в соціальних мережах опитала 50 студентів щодо відношення до культури скасування. Понад 60 %  опитаних вважають, що такий спосіб привернення уваги до проблем та покарання має бути. Інші вважають, що це тимчасові заходи та ажіотаж пройде, інститут репутації зникне та все буде, як і раніше. Але на питання «Культура скасування повинна бути в Україні?» — 92 % відповіли, що так.

Культура скасування була зроблена, щоб привернути увагу соціуму до проблем. Був позив досягнення справедливості та рівної поваги до всіх оточуючих без зайвих оцінок. Тому що раніше не прийнято було розповідати про насилля, а з часів Мерлін Монро були лише чутки про домагання у сфері шоу-бізнесу. Зараз ми можемо не тільки бути почутими, та й ще особисто розповісти свою думку під коментарями зірки в соціальних мережах. Недосяжний кордон стерся, але іноді наслідки цього перетворюються на хаос та жорстоку тоталітарну боротьбу або на виховання чемного соціуму.

                                                                       7 редакція Salt Трегуб Анастасія 

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram