Більшість людей вважає, що талант малювання надається дитині з народження. Але існує дуже багато прикладів, коли люди, які досягли успіху, зовсім при цьому не мали таланту. Якщо говорити про малювання: чи кожен вміє «правильно тримати олівець» та чи кожному це дано?
Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в діяльності. Кожна людина здібна до певного виду діяльності, але здібності залежать від знань. Практикуючи діяльність, людина стає спроможна робити те, що на початку здавалося б їй неможливим. Іншими словами — розвиток певної здібності залежатиме від практики. Саме в малюванні практика є найкращим вчителем. Як кажуть митці: «треба набити руку». Під цим мається на увазі саме практика. Малюючи один і той же елемент декілька разів підряд, кожного наступного разу цей самий елемент стає легше зобразити.
Малювання також сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Учені Університету Ватерлоо в Канаді провели дослідження: вони попросили декількох респондентів запам’ятати 30 слів. На кожне слово давалося 40 секунд — у процесі запам’ятовування учасники експерименту могли писати або малювати. Виявилося, що ті, хто вважав за краще намалювати слово, запам’ятали в два рази більше інформації, ніж респонденти, які вирішили все записати.
Американський тренер з психології та спеціаліст з нейролінгвістики Грем Шоу, який є відомим за своїми швидкими мультяшними малюнками для кращого запам’ятовування інформації, стверджує, що, для того, щоб запам’ятати щось якомога швидше, досліджуваний об’єкт потрібно намалювати. І неважливо, наскільки гарною вийде ілюстрація: мозок в будь-якому випадку зафіксує ці образи. Замальовувати можна і прості факти, і абстрактні поняття, і навіть цілі концепції. Головне — наділити кожну деталь малюнка змістом, щоб в подальшому можна було розшифрувати намальоване.
Цей метод добре працює з термінами, які не всі можуть зрозуміти або запам’ятати. У цьому випадку необхідно розбити зміст терміну на конкретні візуальні образи і згрупувати їх так, щоб кожен позначав конкретний аспект.
Він доводить, що коли люди говорять, що не можуть малювати, мова йде скоріше про їх переконання, ніж про наявність таланту або здібностей. Тобто нездатність малювати – це ілюзія. На одній з презентацій він розказав про подію, яка перевернула його життя: «Одного дня я отримав можливість попрацювати з організацією, яка допомагає людям, які пережили інсульт, та які знаходяться в стані, що називається афазія. Афазія перш за все проявляється в порушенні комунікативних навичок. Так люди можуть мати проблеми з читанням, письмом, мовленням або розумінням. Такий стан може призвести до ізоляції. Це вкрай неприємно і може викликати невпевненість. Я підготував матеріал для заняття для однієї з груп цієї організації. Всього було більш 30 пацієнтів з волонтерами. Після заняття я зрозумів одну річ. Деякі люди у групі малювали невірною рукою. У більшості з них після інсульту паралізувало праву частину тіла і вони малювали лівою рукою. Ніхто мене не попередив про це, але ніхто і не скаржився. Через декілька днів після заняття я отримав лист від голови організації, де він мені розповів, що його пацієнти не тільки навчилися малювати, а й стали впевненіше. Я прийшов до висновку: скільки інших упереджень та обмежень кожного дня заважають нам жити? Упередження, які ми могли перебороти та змінити своє відношення до них. Якщо ми спробуємо їх перебороти та переглянути під іншим кутом, що ще крім малювання стане для нас можливим?».
Отже, немає нічого неможливого. Малювання, спів, гра на флейті, скелелазіння. Іншими словами — будь-яка справа. Потрібно лише трішки практики, щіпка впевненості та готовність зробити свою справу.
Лазарева Катерина, 2 курс, «BLACK.WHITE»