Після запровадження карантину в Україні заборонили проведення масових заходів. Театр без глядачів – неможливий, тому також офіційно зачинений. Але коли їсти, спати, прибирати та дивитися серіали набридає, наситити себе культурно стає принципово важливим заняттям. Що ж робити, якщо все зачинено? Одеські театри переходять в онлайн. Не всі, але деякі перейшли. Отож, що показують у віртуальних театрах та чим займаються одеські актори на карантині.
У якому режимі працюють наразі всі театри Одеси?
Станом на квітень 2020 року всі театри Одеси офіційно зачинені, адже відповідно до постанови Кабміну No255 заборонені масові заходи, де можуть бути задіяні понад 10 осіб. Як викручуються одеські театри? Усі вони перенесли дати спектаклів та дали змогу обміняти або повернути вже куплені квитки. Вирішили переходити в онлайн та транслювати спектаклі в Інтернеті безкоштовно. Наприклад, Одеський театр музичної комедії імені М. Водяного першим ухвалив рішення проводити трансляції спектаклів у соціальних мережах. Показують свій «Золотий фонд» – те, що на сцені вже побачити неможливо. Театр залучив до вибору спектаклів своїх глядачів – проводяться опитування, а дивляться той спектакль, який переміг.
Одеський український театр імені В. Василька так само транслює свої вистави в соціальних мережах. До дня театру глядачі дивилися онлайн-версію вже культового спектаклю «Тіні забутих предків» Івана Уривського. Одночасно постановку дивилися понад 4 тисячі глядачів.
Театр на Чайній провів трансляцію спектаклю, який уже вийшов з репертуару «Триптих», але нових трансляцій після цього не було. Інші ж театри Одеси нічого схожого й не роблять. Театр опери та балету переніс дати своїх спектаклів, але під час карантину нічого не публікував. Так само й Одеський російський театр. Архів спектаклів існує, але ніхто цим займатися не хоче – так нам пояснив ситуацію один з акторів театру. Театр ляльок та ТЮГ також мовчать.
Трансляція спектаклів он-лайн – світова практика, яка стала максимально активною в умовах карантину. Свої відомі спектаклі вже виклали в мережу Віденська державна опера, Нью-Йоркська Метрополітен-опера, Берлінська філармонія, Баварська державна опера, театр Массімо у Палермо, театр Реджо в Турині та інші.
Як змінився театр?
Онлайн-трансляції спектаклів мають свою атмосферу. Глядачі так само, як і у справжньому театрі, у коментарях питають одне одного, який дзвоник пролунав, просять «посунутись жіночку попереду» та бажають одне одному гарного перегляду. Після спектаклю там же обмінюються враженнями, аплодують за допомогою емоджі та дякують за виставу. Для того, аби не пропустити чергової трансляції, достатньо слідкувати за соціальними мережами театрів. Там вони регулярно публікують інформацію про те, де та о котрій відбудеться спільний перегляд постановки. Трансляції наразі безкоштовні та не потребують додаткових зусиль – перейшов за посиланням та насолоджуєшся.
«Це найкращий варіант, щоб не залишитись без театру. Звичайно, крутіше, коли ти збираєшся, їдеш, заходиш в театр і наживо все дивишся. Але наразі такої можливості немає. Сидіти вдома, пити чай та дивитись в онлайні на своїх улюблених акторів – непоганий вихід з ситуації», – ділиться театралка Світлана Тимощук.
Головний режисер Одеського українського театру імені В. Василька Іван Уривський вважає, що у цей важкий період потрібно обов’язково себе чимось зайняти, бо можна впасти в депресію. «У нашій професії непросто працювати дистанційно. Бо ж не відомо, скільки триватиме карантин, бажано не втрачати форми, тому саме час покопатися в літературі та знайти цікаві тексти. І ще це чудова можливість провести час зі своєю сім’єю», – розповідає він.
«Теперішній День Театру у всіх сенсах драматичний… Театри законсервовані, шалені фінансові втрати, нерозуміння як то буде далі? А далі може бути тривожно. Адже не всі театри зможуть розраховувати на аншлаги після карантину. Грошей у людей все менше і менше, а квитки відносно дорогі. Тому і після карантину буде чимало тривог. Чимало нових вистав запущено, але не поставлено», – міркує критик Олег Вергеліс у матеріалі «Дзеркала Тижня».
Безумовно, такі зміни матимуть вплив на театр як такий. Цифровізація всюди. «Бідний наш театр… Темні часи тебе випробовують, але, можливо, зроблять світлішим та сильнішим. Грошей не буде, бо бідний. Але обов’язково буде творча енергія у чорному квадраті сцени. Чорний квадрат — наш вічний союзник. А ми бідні, зате гідні», – додав критик.
Які проекти з’явилися від одеських акторів на карантині?
«Мені потрібен глядач» – таку назву має цикл відеороликів від актора Театру на Чайній Владислава Костики. У відео він показує, як акторові складно жити без глядачів. Демонстрацію будених речі актор завершує відеопоклоном.
«Театральна кухня» – проект Одеського театру музичної комедії, у якому актори готують свої улюблені страви на відео та викладають їх у соціальні мережі. Артисти хору, вокалісти, режисери готують Плацинду, Борщ, Харчо, пироги та діляться цим із глядачами.
«Сєрж та Анатоль» – блог одеських акторів українського та російського театрів Вадима Головка та Єгора Карельського. Актори в образах театральних критиків кінця XIX-го – початку XX-го століття оглядають та висміюють акторську гру в сучасних українських серіалах.
Новий театр у новому сезоні. Але це вже після карантину. Чекаймо на третій дзвоник.
Дмитро Тельпіс