Олімпіада-2020 стала останнім топовим турніром, який було перенесено через пандемію коронавірусу. Ігри залишаться в Токіо, але пройдуть у 2021 році. МОК до останнього воював за Ігри-2020, але сам себе загнав у тяжкий морально-етичний вибір. Чи актуальна Олімпіада, за якою тягнеться постапокаліптичний бекграунд? Чиновники вибрали здоровий глузд.
Питання проведення Олімпіади в Токіо було найгарячішим в спортивному медіапросторі останніх трьох місяців. МОК весь цей час відбивав атаки політиків, активістів та спортивних вболівальників різних мастей, що вимагали переносу Ігор. Але крапку в обговоренні цього питання поставили національні олімпійські комітети — відкласти Ігри вимагала Норвегія, Словенія, Сербія, Хорватія, США, Франція, Іспанія, Бразилія, Канада та Австралія. Останні дві оголосили, що в будь-якому випадку пропустять Олімпіаду-2020.
Чому МОК до останнього намагався втекти від реального стану речей? Одразу згадуються грандіозні спонсорські контракти та мільярди доларів, що оточують Ігри. Щось ще? Виділю п’ять логічних гіпотез на користь проведення Ігор у 2020 році для МОК:
• Олімпіада — особлива спортивна філософія, через яку її переносили чи скасовували лише в найстрашніші часи світових воєн;
• спортсмени готувалися все життя до цієї Олімпіади й жили виключно мріями про неї;
• в Японії коронавірус локалізований, а боротьба з ним показує позитивну динаміку — всього трохи більше тисячі випадків на 120-мільйонну країну і чудова епідемічна дисципліна;
• спортсмени — найсильніші люди планети, тобто перенос Олімпіади – капітуляція фізично найрозвиненіших людей перед вірусом;
• Олімпіада — місце історичних перемог та тріумфу над самим собою, що матиме соціально грамотний посил для людства в буремний період.
Логічно? Мої гіпотези підтверджували цитати президента МОК Томаса Баха, але всі вони розбиваються об категоричний постулат — Олімпіада у 2020 році виглядає безглуздо після змін, які вніс в наше життя коронавірус. Олімпійським ідеалам немає місця поруч з питаннями життя та смерті, режиму 24 на 7 в чотирьох стінах, економічних проблем та соціальної кризи, випливаючої з усього цього.
Якщо найближчим часом з вірусом навчаться боротися, то увага людства буде прикута зовсім не до спорту, а до локалізації епідемічних рецидивів, реабілітації постраждалих, психологічному та економічному відновленню. Олімпіада заслуговує на зовсім інший бекграунд. Нарешті це зрозуміли й в МОК.
Олег Міщук