Недавно голлівудський актор Армі Гаммер втрапив у гучний скандал, пов’язаний із незвичайними переписками між ним та його колишніми подругами. В них він виявляв канібалістичні нахили: писав, що хоче з’їсти їхні тіла та випити їхню кров. Екс-дружина актора підтвердила нездорову поведінку Гаммера. У результаті всі агентства поквапилися розірвати контракти із селебріті. Так Армі Гаммер став ще однією жертвою культури скасування, яка в останні роки набула значного поширення. А хто ж її розпочав?
Своїм корінням це явище походить ще від антикомуністичної політики Голлівуду кінця 40-х та 50-х років. Так зване «полювання на відьом» мало на меті цькування та переслідування діячів культури, що підтримували комуністичну ідеологію. У наш час культура скасування відродилася з розвитком соціальних мереж. У жовтні 2017 року поширився рух #MeToo, пов’язаний із звинуваченнями відомого продюсера Гарві Вайнштейна в харасменті з боку десятків постраждалих жінок. Вайнштейна звільнили з власної кіностудії, позбавили всіх нагород (зокрема «Оскара» за найкращий фільм) та засудили на 23 роки в’язниці.
Після Гарві звинувачення полетіли на адреси коміка Луї Сі Кея та режисера Брета Ратнера. Навіть теперішній президент США Джо Байден не залишився без уваги. Майже вся чоловіча половина Голлівуду виявилася замішаною в скандалах через домагання та ґвалтування. Але лише поодинокі звинувачення були доведені. До в’язниці майже ні з ким не дійшло. Діячів кіно іноді просто «викреслювали» зі списку акторів, як, наприклад, Кевіна Спейсі з фільму «Усі гроші світу» та серіалу «Картковий будиночок», або Джонні Деппа з «Фантастичних звірів 3» (за домашнє насилля). Частіше діло закінчувалося звичайним бойкотом, як з фільмами Вуді Аллена чи Романа Полянського.
#MeToo запустив механізм, який сприяв тому, що громадськість (не тільки жінки) почала боротися за свої права та вести війну з окремими особистостями. Згодом війна із соціальних мереж перемістилася до реального світу. За кожний образливий жарт чи агресивний твіт знаменитості стали втрачати кар’єри. Наприклад, за жартівливі твіти десятирічної давнини компанія Волта Діснея звільнила режисера «Вартових галактики» Джеймса Ганна. Фанати виступили проти такого рішення, і наступного року студія поновила режисера. Виявилося, що культура скасування може працювати й у зворотному напрямкові.
З того часу великі корпорації уважно слідкують за зірками в соціальних мережах і наймають тільки «чистих». Репутація коштує дорого, а втрачається легко, тому студії жертвують однією людиною задля збереження свого «обличчя». Недавно це торкнулося зірки «Мандалорця» Джини Карано, яка порівняла республіканців з жертвами Голокосту. Тобто, назвала демократів нацистами. Такі висловлювання сімейна корпорація Діснея сприйняла образливими та звільнила актрису. Зараз Карано, Спейсі, Депп та вже Армі Гаммер сидять без роботи й навряд чи їм пощастить так, як Джеймсові Ганну.
Чи зайшла культура осуду надто далеко? Адже це боротьба за справедливість, боротьба з нетерпимістю, захист прав кожної соціальної групи. Та одне діло — карати винних за їхні дії й зовсім інше — руйнувати кар’єри через необережні жарти та особисті думки. До речі, варто сказати, що «скасування» працює дуже вибірково. За расистські жарти телеведучий Джиммі Кіммела відбувся простим вибаченням, а Джоан Роулінг за різку критику трансґендерів — полемікою у мережі. Ніяких критичних ударів їхня кар’єра не зазнала.
Культура скасування — логічне творіння епохи соціальних мереж, коли кожний крок відомої особистості споглядає весь світ. З плином часу людям просто набридло спостерігати й закортіло взяти участь. Ненависть породжує ненависть. Як далеко це зайде у майбутньому? Важко сказати. Хочеться вірити, що не як у епізоді «Чорного дзеркала», де громадськість за допомогою хейтерського голосування по хештегах вирішувала, яка знаменитість помре.
Фото з відкритих джерел
Владислав Бебешко, 1 курс, «SENSE»