Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Не бійся шукати себе

Один з найважливіших виборів в житті ─ це професія. У старших класах діти постійно чують про необхідність визначитися з майбутньою професією. Ніхто не говорить про те, що цей вибір можна змінити. Спробувати себе в декількох галузях і обрати ту саму, близьку до серця. Але як це зробити звичайним школярам, які не мають чіткого усвідомлення про жодну з них, і їх вибір ґрунтується на власних уявленнях.

В 11 класі лише 5 з 20 моїх однокласників визначилися з тим, куди хочуть вступити. Інші 15 уявлення не мали, чим хочуть займатись. У школах погано проводять профорієнтаційну роботу. Це є проблемою, через яку в нас не вистачає кваліфікованих спеціалістів. Де вони – віддані лікарі? Можливо викладають у школі геометрію, яку не любили з дитинства, але батьки запевнили, що це надійний вибір. А вчитель за покликанням закінчив юридичний і жодного дня не працював за професією, бо з перших місяців відчув, що це не його. Але вони так і не наважився піти.

Пошук себе ─ це нормальний процес. Американець Данієль Саддики, кинув виклик самому собі, аби визначитися зі справою свого життя. Він змінив 50 професій впродовж 50 тижнів. Професії були кардинально різні, від ведучого весіль до морського біолога. Чоловік отримував задоволення від пошуку себе. Кожного дня розкривав у собі приховані здібності, знайомився з цікавими особистостями, набирався досвіду. Мета експерименту була досягнута – Данієль вирішив, що по- справжньому хоче бути дієтологом.

Покинути навчання чи роботу не легко, але залишатися все життя на місці, яке не приносить задоволення – це ще важче. Нерідко картинка омріяної професії відрізняється від реальності. Це можливо відчути до завершення навчання. І тут постає важливе питання: що з цим робити? Піти чи вже довчитись? Що тримає вас там, де вам некомфортно? Нерішучість, шкода витрачених коштів та часу чи сором перед батьками? Почати все спочатку – це вибір рішучих людей.

Цікавий приклад цього – історія одного студента. Він спочатку вивчав сферу IT – технологій, а згодом вирішив, що хоче опанувати журналістику. Микита Кишиневський: На третьому курсі залишились лише спеціальні предмети. Кожен день, коли я мав їхати на навчання, був для мене жахливим та безрадісним. Я не встигав по навчанню і не хотів наздоганяти програму. Мені було дійсно погано, мабуть, щось близьке до депресії. З 14 пар на тиждень я відвідував 4-5. З горем та сльозами на очах закрив перший семестр. Я серйозно замислився, чому так відбувається. Відповідь сформувалась зовсім скоро: я зробив невірний вибір, коли обирав, куди вступити. Мені його нав’язало суспільство, неправильні мотивації та батьки. Коли я це зрозумів, до мене прийшло усвідомлення, чому я дійсно хочу навчатись. За декілька тижнів я прийняв рішення готуватись до іспитів і вступати на журналістику. У мене вже не було сумнівів. Батькам пояснив своє ставлення до професії, що мені зовсім не цікаве програмування. А потів розповів про свої плани. Після розмови батьки підтримали мене і моє рішення.

Отже, перед тим, як покинути навчання, остаточно визначитися із галуззю, яка буде приносити задоволення. Провести самоаналіз і зрозуміти, що саме вас не влаштовує. Якщо не розумієш проблему – не знаєш, як її вирішити. Наразі можна навчитись усьому і знайти навчальний заклад – не проблема, якщо прагнеш розвиватись. Головне – відкинути сумніви й страхи та впевнено рухатися до мрії.

Остахова Яна, 1 курс, «Дах»