Немає сліз.
Та й страху вже немає.
Дивлюсь угору
І мрію. Благаю:
«Благаю, Господи, врятуй!
Врятуй же нашу Україну!
Катам її не дозволяй чіпати,
Брудними пальцями торкати!
Не позволяй їм тут ходити!
Ні панувати тут, ні жити!»
Історія давно вже показала,
Шкода лиш — їх не научала…
Немає тут «свого» вам, кате!
Ніякі з вами ми не «брати»!
Земля то наша —
Була й буде!
Не буде миру вам … Не буде!
Ви к нам прийшли з мечем —
Не ми!
Несхожість з вами –—
Наше щастя!
Готуйтесь, нелюди,
Ми тут!
За землю нашу,
Волю,
Люд!
Вам доведеться відповісти.
Із нами правда! Сила! Слава!
Із нами віра —
Мужність з нами!
Ви, біси, — вбивці кляті,
Немає вам прощення, кате!
За кожний дім,
За усі сльози…
За біль, за розпач,
За дітей…
Розплата йде,
Настане час —
І все повернеться до вас!
Ми будем жити —
Не виживати!
Країну нашу будем прославляти!
Ми — українці,
Ви — не ми.
І не братайтеся, «брати»,
Ви нам не рівня,
Ви — скоти!..
Аліна Оганезова
Редакція «TABELLARIUM»