Від початку повномасштабної війни культура України зазнала значних змін. Через загрозу ракетних ударів театри припинили свою творчу діяльність. Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного не став винятком.
В Україні 24 лютого почалася війна, і всі заклади культури були змушені закритися. З перших днів вторгнення робітники театру музичної комедії розпочали підтримку України всілякими способами. Про життя театру під час війни ми поговорили з артистом Ярославом Селедцевим.
— Від початку війни у соціальних мережах театру з’являються пости про підтримку, яку артисти та адміністрація театру надають місту. Розкажіть докладніше, у чому полягає ця підтримка?
— Щодо підтримки у нашому театральному випадку, вона почалася на самому початку широкомасштабної війни: коли пошивні цехи, які у мирний час виготовляють нам костюми, у великій кількості шили захисні сітки для маскувань;
декораційні – малювали банери, якими завішане місто
З акторського складу була сформована група із виконавців, які залишилися у місті (до речі, поїхали лічені одиниці насправді), і їздять по частинах ТрО та ЗСУ в Одесі. Дають концерти для підняття бойового духу нашої армії. Скажу по собі, що в міру своїх можливостей та вільного часу, я зміг взяти участь приблизно в 7 концертах.
— Нещодавно театру виповнилося 75 років. Як відзначили ювілей у такий непростий час?
— Напередодні 75-річного ювілею намічалися урочисті події, серед яких була запланована прем’єра (4 та 10 березня) оперети Імре Кальмана «Принцеса цирку» спільно з артистами цирку на манежі Одеського державного цирку та великий концерт до Дня театру 27 березня. Але через війну ми просто зібралися в театрі, самотужки зробили невеликий солодкий стіл і привітали один одного. Нас було значно менше від загальної кількості працівників театру, але хто міг, той прийшов і порадував своєю присутністю. На інстаграм-сторінці театру можна переглянути фото.
— Чи продовжується життя всередині театру? Чи відбуваються репетиції попри те, що зараз музкомедія закрита для глядачів?
—Наразі життя театру поступово відроджується. Знаю, що артисти балету вже понад місяць за бажанням збираються у приміщенні театру та займаються для підтримки форми. Також відновилися репетиції оперети «Принцеса цирку». Найближчим часом розпочнеться вивчення матеріалу майбутньої прем’єри. Так, звичайно, всіх артистів немає, репетиції проводяться за можливості з тими, хто залишився. Перегруповуємося і намагаємося не сумувати.
— Життя продовжується, сфери культури потихеньку повертаються до звичного життя. Чи планує музкомедія відкритися найближчим часом, чи це небезпечно?
—Це дуже складне питання, бо ми вже завтра відкрилися б і радували наших глядачів, ми готові… Але йде війна, часті повітряні тривоги (при репетиціях дійство все зупиняється і ми спускаємося в бомбосховище, чекаємо). Що ж тоді робити при вечірньому спектаклі, коли не дай боже знову повітряна тривога, як бути із глядачами. Усе ще є небезпека від паскудного та підлого ворога, який навіть воювати за правилами не вміє. Тому, гадаю, вже після нашої перемоги все повернеться на круги своя.
— Як колектив підтримує моральний стан один одного?
—Ми ж з Одеси, з Одеського академічного театру музичної комедії, тому наш дух і настрій завжди піднесені!
Театр музичної комедії завжди радував нас різноманітними виставами. Під час війни, артисти та адміністрація закладу усілякими способами допомагають країні у такий нелегкий для неї час. Тому чекаємо на швидку перемогу, після якої обов’язково завітаємо на прем’єри.
Катерина Нікітенко
Редакція «Tabellarium»