У політично-спортивному світі досі тривають дискусії щодо допуску російських та білоруських спортсменів до Олімпійських ігор, які відбудуться у Парижі влітку 2024 року. Міжнародний олімпійський комітет вважає доцільним, аби країна-терорист та її прибічник були представлені у змаганнях у колі цивілізованих держав. МОК ховається за абсурдною вивіскою: «спорт поза політикою». Тим часом в Україні вирішили на державному рівні заборонити українським спортсменам виступати на одних змаганнях з громадянами рф і рб. Про те, чому МОК — слабка організація та що буде означати для наших атлетів поточний бойкот, — читайте далі.
Що вже відбулося?
Після восьми років з моменту окупації півострова Крим і старту гібридної війни на Донбасі країна-терорист 24 лютого розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Через росіян і білорусів постраждало багато українців. Агресія сусідніх держав не обирала мішені, руйнувань зазнала як воєнна, так і цивільна інфраструктура, зокрема й спортивна. Чимало спортсменів пішли захищати свій дім від ворогів, замість відстоювання честі рідного прапора під час змагань. На жаль, деякі з них уже заплатили життям за свободу України та справедливість на нашій планеті. Коли росіяни вже відкрито пішли війною, цивілізований світ на відміну від «глибокої стурбованості» зразка 2014 року, нарешті, проявив свою рішучість. Тільки Міжнародний олімпійський комітет продовжує жити у своєму вигаданому світі, бо на початку січня 2023 року знову взявся виправдовувати терор «невинних спортсменів» з рф і рб.
«Історія розсудить, хто більше зробив для миру у світі», — прокоментував ЗМІ керівник МОК у відповідь на аргументовану критику його заяв. Томасу Баху українську позицію неодноразово висловлював Президент Володимир Зеленський, Міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт, але безуспішно. Оскільки в кінці березня 2023 року МОК дозволив брати участь спортсменам з рф і рб на міжнародних змаганнях з деякими «обмеженнями» і «рекомендаціями». Спортивні чиновники вирішили не допустити атлетів з росії та білорусі, які виступають у командних видах спорту, але стосовно одиничних — ситуація схожа на улюблене українське слово — зрада. Спортсменів з території, звідки щоденно по мирному населенню України випускаються ракети, вирішили допустити в нейтральному статусі, вони не повинні підтримувати війну та мати контракти з російською та білоруською арміями. Свою думку про діяльність МОК висловив відомий одеський спортивний журналіст, Леонід Францескевич: «Томасу Баху чхати на війну в Україні, навіть після того, як відвідав нашу державу минулого року. Він думає не мізками, а грошовими одиницями. Гадаю, справа лише у великій кількості фінансових потоках. Багато міжнародних організацій очолюють чи фінансують московити, вони ж «годують» Баха та його МОК».
Вищезгадане ганебне розпорядження Міжнародного олімпійського комітету змушує бажати очільникам світового спорту «всього найкращого». Адже відсутність гідності та рішучості в рекомендаціях МОК вельми простежуються: у чому відмінність між російськими представниками індивідуальних і командних видів спорту, як саме будуть визначати рівень «активної» підтримки війни спортсменів країн агресорів, що робити з атлетами ЦСКА у відставці? На ці питання спортивні політики не відповіли.
Як вплинути на МОК, аби ті виключили з міжнародних змагань спортсменів з рф і рб?
На щастя, у вільному світі ще залишились ті, хто неозброєним оком помічає, як міжнародна спортивна організація замість підтримки українців потурає агресорам. Росіяни нищать нашу державу щодня наперекір усім конвенціям прав людини. Тому 35 країн вже прийняли рішення вимагати від МОК відсторонення російських і білоруських спортсменів від Олімпіади-2024 у Парижі. Світова небайдужість чи не найголовніша наша надія нині. Зокрема, дружня Польща вже повідомила, що не допустить спортсменів з рф і рб до кваліфікаційних змагань Європейських ігор, які пройдуть влітку цього року. «Слід шукати інші інструменти задля продовження боротьби. Чудова ідея — не допустити до участі у змаганнях усіх представників «Болотляндії» та «Картопляндії» саме державою, яка приймає міжнародні змагання. Більше б таких країн, як Польща, у цьому контексті. Усе, окрім бездіяльності, допоможе нам», — відзначив Леонід Францескевич.
Заборона заради заборони: як бойкот вплине на українських спортсменів?
Цієї весни Міністерство молоді та спорту України опублікувало рішення щодо заборони участі у міжнародних змаганнях українським атлетам, якщо там будуть спортсмени з росії та білорусі. Поточне впровадження сподобалось не всім українцям, тому заступник Вадима Гутцайта в інтерв’ю національним ЗМІ зазначив: «Те, що спортсмен не їде на змагання, не бере в них участь, це не означає, що ніхто не їде. Їдуть наші представники, ми опрацьовуємо, як будемо подавати протести, привертати увагу міжнародного суспільства. Спільно з нашими посольствами в тих країнах, де будуть проводитися змагання, ми будемо домагатися дискваліфікації російських спортсменів безпосередньо на місці». Однак нині українські спортсмени спантеличені тим, що через наявність на змаганнях атлетів з країн агресорів можуть також лишитися за бортом, зокрема, Олімпіади-2024. Наразі відомо, що атлети з рф і рб допущені в наступних видах спорту: бокс, дзюдо, бобслей, настільний теніс, боротьба, тхеквондо, футбол (збірна білорусі у відборі до Євро-2024 та її клуби в європейських турнірах).
Про зраду від МОК і бойкот від наших спортивних очільників прокоментувала майстерка спорту, багаторазова чемпіонка з карате, студентка третього курсу факультету журналістики реклами та видавничої справи ОНУ імені І. І. Мечникова, Аріадна Панчук: «Ситуація з допуском спортсменів з рф і рб неабияк обурила мене та інших спортсменів, що цілком зрозуміло. Проте досі не зрозуміла мотивація таких дій. Вважаю, що бойкот є гучною заявою, аби у світі звернули увагу на дії МОК. Якщо так станеться, що спортсмени з росії та білорусі братимуть участь у змаганнях, то в нас не буде можливості набирати рейтингові бали, змагатися на високому рівні та репрезентувати нашу країну у своєму виді спорту. Складнощі, з якими можемо зіткнутися, є, але це не зробить нас слабшими».
Чи готові українські спортсмени виступати на одних змаганнях з атлетами сусідніх ворожих держав погодилась також прокоментувати юна чемпіонка України з боксу (до 57 кг), студентка 1 курсу факультету психології та соціальної роботи Кромаренко Анастасія: «Вважаю, рішення не виступати на одному рингу з країною агресорів правильним. Вони принесли до нашої держави війну, купу бід, смертей невинних людей. Для збірної України ця новина була неприємною [рішення Мінспорту — ред.], хоч ми завжди готові показати їм силу українського народу на рингу. На відміну від них, у нас є світле майбутнє. Впевнена, їм ще все повернеться бумерангом (посміхається)».
Напрямок для МОКу, бойкот від Мінспорту, чому спорт не може бути поза політикою — відповідають одесити
Ми запитали мешканців Одеси прямо біля стадіону «Чорноморець» про те, чи варто забороняти грати українським спортсменам на одних змаганнях з громадянами рф і рб?
Юрій, 31 рік: «МОК — це міжнародна організація корупції. Але мене також бентежить українська позиція, себто її відсутність. Не бачу, що наші чиновники зробили все можливе, щоб громадян рф і рб не було на світових змаганнях, натомість вони забороняють нашим спортсменам прославляти Україну у світі тощо. Не знаю, що буде далі, але поки що виглядає наче «Мінспорту», чи хто там цим займається, як кажуть у нас в Одесі: «все, я умиваю руки»».
Євген, 20 років: «Спорт — це велика політика. Загалом, олімпіаду завжди сприймали не просто популярним міжнародним змаганням, а в першу чергу, як «сучасну гуманну світову війну». Країна, яка приймає Олімпійські ігри, просуває свої наративи, зокрема, у 2014 році так чинила росія, попри вже окупований Крим та війну на Донбасі. Тому наразі дуже важливо не дати громадянам ворожих держав “майданчик” для виправдання своєї агресії».
Анатолій, 55 років: «Звісно, ні. Не розумію взагалі, чому цим спортсменам [з рф та рб] дозволи змагатися з атлетами з адекватних країн. Томас Бах плюнув в обличчя усім українцям. Замість хвилювання про «невинних росіян та білорусів» хай ліпше подумає, в яких умовах люди тренуються у Запоріжжі чи в інших прифронтових містах України. Побачимо після цього, яке в нього буде ставлення до громадян держави. Тому я йому щиро раджу піти за напрямком російського військового корабля».
Хочеться нагадати нашим читачам та всім, хто це буде читати, наступну важливу інформацію, яку у березні 2023 року повідомляли в Офісі Президента: «З початком повномасштабного вторгнення через агресію росіян і білорусів понад 95 спортивних об’єктів було зруйновано повністю чи частково, 16 українських атлетів отримали поранення, 28 перебувають у полоні, безвісти зниклими вважаються 6 осіб. Нині вже відомо про понад 250 українських спортсменів, які загинули. Зокрема, у липні минулого року внаслідок терористичної атаки рашистів обірвалося життя футбольного тренера та президента дитячого футбольного клубу «Атлетик» Олександра Шишкова»…
Редакція «Візаві»