Термін «рожевого податку» виник не просто так. Вперше дані про цю проблему були заявлені Департаментом споживчої політики штату Нью- Йорк, коли за власним спостереженням виявили цінову різницю в 7% між чоловічою та жіночою продукцією. Лише маленька наліпка «for men»/«for women», сегментуючи товар одного й того самого бренду за гендерним призначенням, створює націнку, яка загалом має відмінність тільки у дизайні, та нерідко жіночий товар виявляється навіть гіршим за чоловічий. Ситуація посилюється ще й тим, що жінки в принципі заробляють на 22% менше чоловіків, про що засвідчує Gender Gap Report 2018.
Крапка відліку гендерної сегментації починається з дитячих товарів. Це коли для дівчаток і для хлопчиків формують відділи за їх статевою ознакою та продають товари з відповідним дизайном. Дослідження Управління у справах споживачів охопили 35 категорій товарів і в 30 з них товари «для жінок» були з націнкою, а саме: одяг для дітей і дорослих, харчові добавки та вітаміни, продукти особистої гігієни, іграшки, аксесуари й такі транспортні засоби, як велосипеди та мопеди. Наприклад, рожевий самокат буде коштувати порядком на 100 гривень дорожче, ніж такий же хлопчачий синій. Також можна помітити, що «рожевий» дезодорант виявляється дорожче чоловічого. Або справа в наявності екстракту екзотичних квітів в складі, або все ж таки наліпка настільки все змінює…
Причину існування «рожевого податку» пояснює спеціалістка з маркетингу Аліна Нестеренко: «Ринок диктує свої правила гри: обирає той сегмент, який привабить споживача і змусить витратити більше грошей. Товари, спрямовані на жіночу авдиторію вважаються найбільш прибутковими тому, що, за стереотипами, жінки хочуть і готові переплачувати за естетичні характеристики речей, щоб бути «завжди красивими й охайними», і саме цим удосталь користується ринок. Як зауважують психологи, шопінг для жінки виконує роль так званого «відпочинку», і вони не завжди помічають цінову різницю між товарами, тому що більш емоційно реагують на придбання певних речей, ніж чоловіки, так само це працює з рекламою. Проте не варто забувати про об’єктивні причини, коли «рожевий податок» виправдовується часом і матеріалами, витраченими на створення жіночої продукції».
Боротися з гендерною несправедливістю в ціноутворенні можна декількома способами:
• Бойкот. Не купувати товари в рожевому пакунку, які «кричать» про те, що вони зроблені спеціально для жінок. Чоловіча бритва, по суті, нічим не відрізняється від жіночої.
• Публічність. Не боятися публічно ставити питання й ініціювати дискусії, закликати до відповідальності тих, хто дозволяє цінову дискримінацію за гендерною ознакою. Чому жінка з коротким волоссям повинна платити за стрижку більше, ніж чоловіки з волоссям тієї ж довжини?
• Відкритість. Вимагати від виробників товарів максимальної прозорості. Якщо продукт дійсно вартує більше через кількість інгредієнтів або витрат на виробництво, то жінки мають право знати це в деталях. Бренди, які піклуються про свою репутацію, як правило, чесні зі своїм споживачем.
• Активність. Підтримувати акції та кампанії, в яких відстоюють права жінок, і не тільки щодо pink tax. Чим більше подібних хворобливих (або не завжди, на перший погляд, очевидних) моментів буде підійматися, тим швидше все суспільство в цілому усвідомить необхідність змін. А почати варто з простого питання: якщо всі чоловіки з Марса, а жінки з Венери, то чому жити на Венері так дорого?!
Терзієва Юлія, 4 курс, «reDUCKcia»