Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Працевлаштування після п’ятдесяти (матеріал студентської редакції)

Здається, кожен знає, як складно в нашій країні знайти роботу після 50 років. Вважається, що старші люди володіють меншими здібностями до вивчення нового та не мають бажання просуватися у вивченні сучасних технологій. Проте це не завжди так, адже існує велика кількість охочих змінити або знайти роботу до душі. Та чи готове суспільство змінити застарілі стереотипи й відкрити нові горизонти для людей пенсійного віку?

Потреба працевлаштування для пенсіонерів існує з різних причин: недостатній розмір пенсії, бажання в самореалізації або просто ще одна спроба здійснення своєї мрії. Так чи інакше, існує багато людей похилого віку які хочуть працювати. Але тут перед ними постає велика проблема пошуку робочого місця. Що ж стає на заваді такого, здавалося б, простого бажання?

Складнощі в опануванні нових технологій


Однією з причин такої проблеми стали стрімкі зміни в сфері технологій. Людям похилого віку, зазвичай, досить важко опанувати смартфони, інтернет, соціальні мережі та інші винаходи, які для молодшого покоління вже стали звичністю. Проте не всі пенсіонери мають складнощі з цим аспектом. Багато з них з успіхом користуються новітніми пристроями, ніяк не відрізняючись від молоді. Отже, можна сказати, що це не найбільша проблема.


Невіра в себе самих пенсіонерів


Багато літніх людей вже не сподіваються на подальший розвиток своєї кар’єри та присвячують себе сім’ї, тим самим, закопуючи свій талант, що, можливо, ще й не відкрився, у землю. Вони самі позбавляють себе нових вражень та досвіду. Це існує через нестачу підтримки як з боку сім’ї, так і з боку держави. Цю проблему легко змінити, надавши людям після 50 віру в те, що вони ще потрібні.

Проблема ейджизму серед роботодавців


Велика кількість роботодавців не хочуть бачити в своєму колективі людей, яким за 50. Більшість з них шукають молодих, енергійних співробітників і закривають можливість для людей похилого віку працювати. Особливо це стосується фірм, пов’язаних із новими технологіями або енергійними професіями. Така ситуація склалася через ейджизм — дискримінацію людини на підставі її віку та поширення стереотипів, що склалися стосовно літніх людей. Однак, саме ці стереотипи й не дають можливості розгледіти плюси у досвіді таких громадян та інтегрувати й прилаштувати його під особливості тієї чи іншої роботи. Роботодавці навіть не дають можливості спробувати себе у професії, що вважається молодіжною. Цей факт найбільшою мірою заважає пенсіонерам знайти собі нову роботу.


Недостатня підтримка з боку держави


Згідно зі статтею 43 Конституції України: «Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб». Та, на жаль, держава ніяк не допомагає громадянам похилого віку працевлаштуватися. Вона не захищає людей, що прагнуть працювати, від небажання роботодавців приймати їх на роботу, тим самим, залишаючи людину після 50 сам на сам зі своєю проблемою. Держава не повинна триматися осторонь від цього питання, адже однією з причин пошуку роботи громадянами похилого віку є недостатні для гідного проживання пенсії. Створення спеціальних організацій, де можна було б опанувати нову професію та згодом працевлаштуватися, значною мірою може вплинути на розвиток зміни цієї ситуації.

Одним із виявів спротиву цій проблемі є проєкт «Тиждень дорослого стажера», який цього року запустив вже третій сезон. Участь у ньому можуть узяти всі охочі, яким вже виповнилося 50 років. Трудолюби заповнюють анкету та обирають професію, з якою хочуть познайомитися, щоб використовувати нові навички у подальшій роботі. Учасники можуть спробувати себе в таких професіях, як помічник флориста або декоратора, адміністратор магазину, офіс-менеджер, бармен, SMMник, контент-менеджер, гід музею тощо.

Платформою для існування цього проєкту є бажання та згода різних роботодавців прийняти до себе на стажування учасників. Проте не всі компанії, що погоджуються, дотримують слова, тому часто на певному етапі відмовляються від участі. Цей факт значною мірою впливає на подальшу долю людей, адже вони позбуваються можливості опанувати певну професію. Учасницею такого дисонансу стала одна зі стажерок.

Про проблемність працевлаштування після п’ятдесяти нам розповіла учасниця проєкту «Тиждень дорослого стажера» Косар Ірина Володимирівна: «Не всі компанії хочуть бачити людей у віці. Це не вписується в загальну вікову категорію компанії. Через відмову роботодавця я не змогла пройти стажування там, де хотіла. Замість цього мені запропонували стажування в іншому місці. Через те, що я була готова спробувати себе, я погодилась, але, все ж таки, навичок у бажаній професії не отримала. Це вплинуло на подальше працевлаштування в цій сфері».

Поки що наше суспільство не повністю готове прийняти те, що пенсіонери можуть займати певні посади і в «молодіжних» професіях. Суспільство досі керується певними стереотипами, чим перешкоджає працевлаштуванню літніх людей. Роботодавці не усвідомлюють, скільки втрачають, відмовляючись від дорослих працівників, адже при правильному підході та бажанні обидвох сторін можна досягти великих результатів. Люди похилого віку мають величезний досвід, що під керівництвом молодих та творчих людей може вигідно працювати на роботодавця. Держава, у свою чергу, повинна забезпечувати громадян робочими місцями та всіляко допомагати їм у знаходженні місця працевлаштування. Крім того, такий підхід може значно зміцнити економіку країни та скоротити рівень безробіття.

Однією з ознак цивілізованого суспільства є прийняття усіх такими, якими вони є, не дивлячись на вік і стать. До цього повинно прагнути й наше суспільство.

Вікторія Грищенко

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний