Світовий рух «Stop Asian Hate». Що він означає, чому набув такого поширення та чи є актуальним для України?
«Stop Asian Hate» — рух, спрямований на привернення уваги до дискримінації у бік людей азіатського походження, що особливо поширилась після спалаху COVID-19. Отож, з чого він почався?
У вівторок, 16 березня 2021 року, в районі міста Атланта, штат Джорджія, було вбито вісім людей, з них — шість жінок азіатського походження. Влада висловила припущення, що злочин міг бути скоєним через расові мотиви. Найбільше громадськість вразило, як прокоментував злочин капітан поліції Джей Бейкер: «Він був у розпачі та дійшов до крайнощів. Вчора у нього видався дуже поганий день, і він вчинив те, що вчинив». Фраза про «поганий день» обурила людей і швидко стала одним із символів протестів.
Однією з перших із заявою виступила організація «Stop AAPI Hate» (AAPI — Asian Americans and Pacific Islanders, американці азіатського походження й вихідці з Океанії). Вона заявила, що за 2020 рік у всій країні було зареєстровано близько 3800 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті до людей азіатського походження. З них 68% були заявлені жінками. У 2019 було отримано 2600 повідомлень про випадки ненависті. Активісти додали, що сплеск ксенофобії також спровокували расистські висловлювання про «китайський вірус» Дональда Трампа.
Спалах суспільного обурення почався з того, що люди розповідали про ці злочини в соціальних мережах, підвищуючи обізнаність інших людей, а також розповідали власні історії зіткнення з дискримінацію. Багато хто закликав бути обережними та дбати про свою сім’ю, друзів, сусідів, які мають азіатсько- американське походження. Потім тисячі людей вийшли на вулиці Нью-Йорка, Атланти, Піттсбурга, Вашингтона і навіть Монреаля в Канаді, виступаючи проти ненависті у бік азіатської спільноти. Вони закликали до реформи поліції та критикували Трампа за його слова на адресу Китаю під час пандемії.
На тлі зростання злочинів, багато знаменитостей надали підтримку правозахисним групам і сім’ям жертв, висловлюючи солідарність з азіатами в Америці. Серед них актори Аквафін (Нора Лам), Люсі Лью, Сандра О, Олівія Манн і Ян Кьонджон, дизайнери Прабал Гурунг і Юн Ан, моделі Мона Мацуока та Су Джу Пак та інші.
Багато знаменитостей вже давно піднімають питання про випадки ненависті до членів азіатської спільноти. Серед інших, хто висловлювався про це, — зірка тенісу та багаторазова переможниця турнірів Великого шлему Наомі Осака. Вона в своєму твіті від 7 лютого написала: «Кількість ненависті, расизму й провини за COVID у відношенню до азіатської спільноти просто огидна. Мене турбує те, що ця тема не так широко висвітлена. Я знайшла відео та інформацію тільки тому, що переглядала свій інстаграм, і за якимось алгоритмом це висвітилось».
Актор «Зоряного шляху» Джон Чо в есе для «Los Angeles Times», написаному 22 квітня 2020 року, зазначив: «Пандемія нагадує нам, що наша приналежність умовна. Наразі ми — американці, в наступний момент ми вже іноземці, які “принесли” сюди вірус ».
30 квітні південнокорейській гурт «BTS» опублікував лист, в якому висловлює свою підтримку рухові «Stop Asian Hate». «Ми висловлюємо наші найглибші співчуття тим, хто втратив своїх близьких», — йдеться в листі, який був опублікованій корейською та англійською мовами. «Ми відчуваємо горе та гнів. Ми згадуємо моменти, коли ми, як азіати, стикалися з дискримінацією. Ми
без причини терпіли лайку та глузування за те, як ми виглядаємо». У листі гурт поділився тим, як їхній власний досвід боротьби з расизмом змусив відчувати себе «безсилими й підірвав самооцінку». Хлопці пояснили, що їм знадобилося багато часу, аби вирішити, як саме передати це дуже важливе повідомлення. Закінчився лист зверненням до спільноти: «Але те, що повинен донести наш голос, всім зрозуміло. Ми проти расової дискримінації. Ми засуджуємо насильство. Ти, я і всі ми маємо право на повагу. Ми завжди будемо разом».
Якщо ви думаєте, що ця проблема «десь далеко, але не у нас», то ви помиляєтеся. Чи є в Україні расова дискримінація? Якщо уважно вивчити звіти українських та міжнародних правозахисних організацій, ми дізнаємося, що на етнічному та расовому ґрунті дискримінація в Україні існує. Найчастіше нападів зазнають мігранти з країн Африки, Азії, близького Сходу та Кавказу, а також іноземні студенти. Це проявляється, наприклад, у тому, що з імовірністю в три рази вищою, ніж для інших, вони не отримають освіти та роботи.
Більшість випадків подібної дискримінації зазнають представники «видимої меншини», а саме — роми. За статистикою ромських організацій, лише 38% ромів мають роботу та лише 28% із них працюють повний робочий день. Як вказано в аналітичному звіті «Роми в Україні — Час для дій: Пріоритети та шляхи ефективної політики інтеграції», безробіття серед ромів є розповсюдженим: «Із сотні ромів, опитаних у 2018 році Коаліцією 2020, близько половини безробітні. У деяких економічно неблагополучних районах, наприклад, сільських або приміських районах Закарпатської області, рівень безробіття серед общин ромів один із респондентів оцінив аж у 95 відсотків».
Якщо говорити про дискримінацію загалом, згідно статистики звернень до Уповноваженого Верховної Ради України щодо порушення права свободи від дискримінації, кількість повідомлень у 2019 року становить — 422, у 2018 році — 616. Сама статистика ведеться ще з 2013 року, але дані про повідомлення порушень з приводу цього права є тільки в звіті за 2018-2019 роки.
Слід зазначити, що кількість офіційних скарг не відображає справжньої кількості випадків дискримінації та конкретних проблем, що існують у нашому суспільстві. Згідно з дослідженням ПРООН 2018 року, лише 45% українців намагаються захистити свої права, якщо їх порушують.
Що стосується людей азіатської зовнішності, на брифінгові директор Центру громадського здоров’я МОЗ Ігор Кузін заявив, що, з поширенням короновірусної інфекції, МОЗ все частіше повідомляє про випадки дискримінації в областях України у ставленні до людей азіатського походження. Як приклад — один з недавніх випадків ксенофобії в готелі «Каліфорнія», розташованому на Єврейській вулиці Одеси. Власники відмовились обслуговувати туристів з Китаю та надавати їм номери. Згодом відповідне оголошення з'явилося й на ресепшені іншого семиповерхового готелю: «Просимо вибачення, але проживання в готелі гостям з Китаю заборонено».
Спалах коронавірусу спровокував ще одну епідемію — спалах ксенофобії та расизму в ставленні до китайців і вихідців з інших азіатських країн. Тому хочеться вкотре нагадати, що дискримінація людей за ознаками раси, кольору шкіри або за етнічним походженням є неприпустимою. Кожна людина заслуговує на безпечне існування, на повагу до себе та своєї гідності, право на рівний захист, від якого немає дискримінації.
Христина Янак, 2 курс, «SENSE»