Професія журналіста — складна та цікава, потребує багато зусиль та неабияких амбіцій. Про власний шлях і професійний досвід поділилася із нами ще вчора студентка, а сьогодні вже журналіст одного із загальнонаціональних телеканалів України «1+1» Валерія Самошина.
— Мені відомо, що вже шостий рік Ви навчаєтеся на журналіста та водночас працюєте за спеціальністю. Скажіть, чому Ви вирішили вступити саме на цю спеціальність та які переваги цієї професії, на Ваш погляд?
— Жодного разу не пожалкувала про те, що почала навчатися саме на журналістиці. Мені ця професія подобалася зі школи. Перевагами роботи журналіста є те, що ти завжди у центрі подій, ти завжди знаєш найважливіші новини, ти знайомишся із новими людьми та постійно в русі спілкування.
— Ви працюєте на одному із загальнонаціональних телеканалів України. Поділіться, як почався Ваш творчий шлях на «1+1»?
— На «плюси» я прийшла на практику. Дуже довго там працювала над різними проєктами. І одного разу я потрапила на «Ближче до тебе». Це дуже відома програма телеканалу і всієї «плюсівської» медіашколи. Пройшла її — і за півроку мені запропонували вакансію журналіста.
- Дуже цікаво! Та чи могли Ви колись уявити, що працюватимете на одному із центральних телеканалів країни?
— Якщо чесно, то мені навіть сміливості не вистачало подумати, що я колись буду працювати на «1+1». Хоча мені завжди подобався цей канал. Я ще дитиною дивилася абсолютно всі його програми. Він мені дуже подобався і подобається зараз. І я впевнена, він житиме в моєму серці все життя. Однак, я навіть уявити не могла, що буду там працювати; але доля нас звела, і я цьому щиро радію. Жодного разу не пошкодувала, що творю саме на «плюсах».
— Існує така думка, що в більшості випадках після навчальної практики у більшості змінюються погляди на ту чи іншу професію. Виявляється все не так романтизовано, у порівнянні зі студентськими роками. А що Ви думаєте з цього приводу?
— Мої — змінилися. У студентських роках журналістика дуже романтизована, Ви маєте рацію. Особливо, я згадую свій перший курс. Я дивилася на журналістику, на журналістів, на таких людей як на кшталт суперменів. Зараз, коли ти практикуючий журналіст, коли ти попрацював і розумієш, як воно все відбувається на робочій практиці, то, звичайно, змінюються погляди на саму журналістку. Вони стають більш приземленими. Однак я, навіть працюючи шостий рік, жодного разу не розчарувалася в професії, а навпаки здобула нові скіли (прим. — з англ. «навички»). Для журналіста особливо важлива практика, де ти бачиш, як це все відбувається в житті. Тому я люблю свою професію, любила і буду любити.
— А як щодо такої думки, що робота журналіста немає графіка?
— Із тим, що у журналіста немає графіка, я абсолютно згодна. Тому що журналістика не про це. Коли ви йдете навчатися на цю спеціальність, ви маєте чітко розуміти, що у вас не буде встановленого розкладу і що у будь-який момент у вас може бути зйомка чи інтерв’ю, чи вам потрібно розшифрувати якісь відео або підготуватися до наступного знімального дня, записати якісь стендапи й тд. Саме тому в журналістів немає графіка. Деколи потрібно відмовити друзям у пропозиції зустрітися. Інколи потрібно витратити вихідні на зйомки, піти на якісь заходи, познайомитися із новими людьми, поспілкуватися із ними, взяти у них інтерв’ю. Навіть на свята також може бути робоча зміна. Тому до цього потрібно бути готовим.
— Чи є така можливість встановити свій індивідуальний графік? Розкажіть саме на Вашому прикладі.
— Так, ви можете, звичайно, його підлаштувати, побудувати. Наприклад, у мене о 15:00 зйомка, о 12:00 у мене інтерв’ю, але він відносно приблизний. Тому що, наприклад, спікер сказав: «О 12:00 у нас інтерв’ю». За годину він телефонує і переносить зустріч на 14:00. Відповідно ваш графік ламається, і ваші плани відходять на другий план. Тому що ви розумієте, що це робота і її потрібно зробити.
Хотіла б ще додати, що роботу журналіста потрібно любити, щоб виконувати її бездоганно. Тому що дійсно ти багато в чому собі відмовляєш, тобто: не піти на концерт, не піти з подружкою на каву, тому що в тебе є робота. Це потрібно розуміти, тому обожнювати свою професію — просто необхідно.
— Зараз в Україні триває війна. Очевидно, що це створює певні перешкоди багатьом людям і їхнім професіям. Одні змінюють графік, деякі переходять на роботу дистанційно. Поділіться, як змінилася Ваша журналістська діяльність із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну?
— Роботи стало більше. Тому що зараз дуже багато проєктів: і нових, і старих, із якими я вже працювала. Тому роботи побільшало, графік став ще більш напруженим — 24/7. Перший місяць війни я працювала взагалі без перепочинку. Зараз з’являється декілька вихідних, але розумію, що в такий час вся країна повинна працювати. Я вірю в нашу перемогу. І в те, що кожен із нас вносить свою частинку у перемогу. І готова працювати 24/7, як це і було.
— Які стандарти журналістики стали провідними під час війни?
— Головний стандарт — це правдивість, потім, звичайно ж, — оперативність. Вони були й раніше пріоритетом у моїй роботі та у журналістів в цілому, але зараз надважливо подавати людям правдиву інформацію максимально швидко.
— Які зміни відбулись у редакційній політиці Вашого телеканалу, можливо, з’явились нові вимоги?
— Єдина зміна, яку я вже називала, те що ми працюємо цілодобово. Багато працюємо на різних проєктах. А так, в принципі, як було, так і залишилося. У нас є основні стандарти: відповідальність, чесність, добропорядність – це пріоритети «1+1 медіа». Тому єдине, що побільшало, це роботи. Ну і, звичайно, ми всі почали більше дбати про власну безпеку, тому що, на жаль, дуже багато журналістів загинули через агресію росії на території суверенної України. Ми маємо не тільки «здобувати» матеріал, а й піклуватися про власну безпеку.
— Які основні проблеми постають перед українськими акулами пера в умовах війни?
— Проблема безпеки, перш за все. І це є пріоритет будь-якої людини — подбати про власну безпеку. На жаль, ми бачили, що коїлося в Ірпені; коли навіть іноземних журналістів російські окупанти обстрілювали. Тому головна проблема, знову наголошую — безпека журналістів, бо окупанти не розрізняють, у кого вони стріляють. Навіть, як ми бачимо не допомагає, що на журналістові написано «ПРЕСА».
— Та наостанок, чи згодні ви з таким поняттям і чому: «У зоні бойових дій та масових заворушень слід дуже ретельно перевіряти інформацію. Головна мета журналіста — передавати факти та інформацію. Жодних оцінок та власних суджень».
— Так, я згодна, що головна мета журналіста — це передати факти та інформацію, тому власне ми й бачимо дуже багато саме репортажів з гарячих точок, з місця подій, де відбуваються бої чи ракетні обстріли. Через репортаж ми бачимо реальну картину, він показує подію із мінімальною кількістю власних оцінок журналіста.
Галина Фалей
Редакція «Tabellarium»
Фото авторки