Якщо ви досі наївно гадаєте, що літо створене для відпочинку, то ви ще недостатньо довго навчаєтесь в університеті. А студенти журфаку взагалі мають розуміти це як ніхто інший, адже в нашій справі завжди потрібно тримати руку на пульсі. Сьогодні, зважаючи на кількість різноманітних проектів, літніх шкіл та стажувань, це робити доволі легко.
Цього літа три студентки нашого факультету Христина Шкрябіна, Любов Рибалко та Наталя Сандакова закреслили в календарі усі липневі дні, залишивши їх Літній школі журналістики газети «День».
Христино, розкажи, звідки ти дізналась про літню школу «Дня»?
Про школу я дізналась ще минулого року, коли Світлана Олександрівна Бондар усіх заохочувала відвідати “День”. Мій торішній липень був безнадійно завантаженим, тож у Київ поїхала тільки у 2017-му.
Що потрібно було для того, аби подати заявку?
Необхідно заповнити анкету, яка була серйозною. Я складала її два тижні, тому що питання вимагали не тільки обізнаності, а ще й відвертості. Найважче було визначити, які 10 книг я раджу прочитати кожному українцю. Тому що для порад такого рівня необхідно орієнтуватися у минулих і сучасних українських реаліях, та найважливіше — розуміти, ким є ти сам.
Що найбільше вразило, коли ти потрапила у редакцію?
Мене вразило, як журналісти “Дня” реагують на помилки. Тобі ніхто не скаже: “Виправляй, це твоя робота!” Навіть якщо ви ставите недоречні питання чи псуєте ексклюзивне інтерв’ю (можете вірити). Тобі виважено пояснять, чому твоє питання недоречне та що треба робити, аби ти та твоя стаття були цікавими.
В якому відділі працювала і яке із завдань було найскладнішим/найлегшим/найцікавішим особисто для тебе?
Я працювала в економічному відділі. Кажуть, що якщо хоча б один претендент з 50-ти пише, що хоче там працювати, це вже диво. Я не зовсім розумію, чому. Адже тебе не змушуватимуть вираховувати курс долара і перекладати тексти мовою інопланетної цивілізації економістів. Навпаки, зустрічі з економістами з більшою вірогідністю будуть конструктивними.
Яка із зустрічей запам’яталась найбільше і чому?
Найбільше мені запам’яталась зустріч із фотографом Олексієм Фурманом. Він знімав Майдан, народні свята та реабілітацію наших солдатів після війни. Вони покинуті… Їх історії мало відомі, тому що в більшості випадків нас цікавлять сенсації. Прочитав про героя, подумав: “Круто!” і забув. Проте деякі речі зупиняють нашу увагу на сенсах.
Скільки всього було учасників? Як ви проводили вільний час? І чи потоваришували з колегами?
Усього було 18 учасників. Ми гуляли берегом Дніпра, грали в гольф та їздили в Батурин. У кожного з нас була своя родзинка, яка робила нас персонажами “Дня”. Головна редакторка Лариса Івшина сказала, що читачі навіть стежать за нами і порівнюють із учасниками інших випусків школи. Тобто, такий собі невеличкий комікс про гидке качення, яке, сподіваюсь, скоро стане лебедем інтелектуальних обріїв.
Що особисто тобі дало це стажування?
Стажування в ЛШЖпідкріпило мою віру в те, що у пошуках заробітку ми не повинні йти на перемовини з совістю. Команда “Дня” втілює для мене честь, сміливість і логіку, без яких життя видається порожнім.
А ми нагадуємо, що Літня школа журналістики «Дня» є щорічним проектом. Тому вже наступного року і ви зможете спробувати свої сили, отримати новий досвід та, врешті, провести літо з користю!
розмовляла Христина Петренко