Життя сучасної людини неможливо уявити без перегляду кінофільмів. У кожного з нас ще з дитинства є свій улюблений жанр та актори. Проте, нині є актуальними не лише фільми, а й проблеми, які вони висвітлюють. Одну з головних проблем суспільства – алкозалежність, підіймає та розкриває надзвичайний фільм Томаса Вінтерберга. Він дає можливість ясно зрозуміти, що алкоголізм – це зло, з яким потрібно боротися.
У листопаді 2020 року на великий екран вийшов фільм датського режисера Томаса Вінтерберга «Ще по одній». Важливу роль у фільмі відіграв акторський склад. У головних ролях грають Томас Бо Ларсен, Ларс Ранте, Магнус Міллан, але центрального виконавця грає Мадс Міккельсен, який істотно змінив на краще фільм своїм акторським талантом. Він, можна сказати, грає за межами традиційного драматичного мистецтва, природно і миттєво змінює емоції, погляд, посилання, правильно розставляючи акценти й миттєво привертаючи увагу глядача.
Центральну роль у сюжеті займають чотири найкращих друга, усі вони працюють вчителями. Одного разу їм спала на думку ідея провести один експеримент, суть якого полягає в підтримці певного рівня алкогольного сп’яніння впродовж усього дня. На думку головних героїв, то саме так вони зможуть продуктивніше працювати і виконувати всі свої повсякденні справи, але поступово описаний експеримент почав виходити з-під контролю.
Цікавим та водночас жахливим фактом є те, що об’єктом екранізації стала не художня вигадка, а теорія норвезького філософа і психіатра Фінна Скердеруда, у якій автор стверджує, що людині по життю не вистачає половини проміле. Тобто, щоб бути розкутим і сміливим необхідно випивати певну кількість алкоголю і підтримувати цей рівень протягом дня. Ця теорія зазнала великої кількості критики зі сторони фахівців та суспільства.
За структурою фільм Вінтерберга побудований за цікавою схемою: на початку фільм є комедія, потім із розвитком подій він вже стає трагедією, а вже під кінець фільму, він набирає ознаків важкої психологічної драми. У картину вбудовані і документальні шматки – про те, як поводилися під впливом алкоголю відомі у світі політики. Потрібно відзначи, що у фільмі доволі вміло збережено грань між сюжетом про алкоголізм і філософським поглядом на життя людини крізь призму алкогольного сп’яніння.
Окремо треба приділити увагу тому, що картини Вінтерберга не претендують на звання високого мистецтва, але все ж, перш за все, демонструють глядачеві незвичайний погляд на актуальні соціальні проблеми. Для прикладу можемо взяти те, що ціни на алкоголь в скандинавських країнах доволі ліберальні та привабливі, що не може не стимулювати вживання алкоголю. Можемо зробити припущення, що недарма героями є саме вчителі, адже як можна вберегти зростаюче покоління від згубної звички, якщо вона присутня майже в кожного дорослого.
У реальному житті такі ситуації часто трапляються, адже людина переконує саму ж себе у тому, що цей стан є нормою. Алкоголь дає більше енергії, що, звичайно, є фіктивною думкою, яка призводить до жахлового наслідку – залежності від напоїв.
Історія вийшла захопливою, з нотами самоіронії, але Вінтербергу не вистачило майстерності, щоб утримати інтригу до самого фіналу. Проте, фактом залишається те, що «Ще по одній» визнаний кращим фільмом за результатами глядацького голосування, що проходило на Лондонському кінофестивалі, а значить тематика фільму цікава глядачеві, та він має попит.
Картина наврядчи підійде тим, хто хоче поринути в гострі глобальні проблеми, порозмірковувати, проаналізувати питання та дійти до логічних висновків. Цей фільм краще підійде для перегляду в компанії друзів з метою розваги.
Не так давно стало відомо, що творці стрічки «Ще по одній» отримали нагороду Оскар, за кращий фільм на іноземній мові. До слова, це буде вже не перша спільна спроба Томаса Вінтерберга і Мадса Міккельсен поборотися за головну кінематографічну премію, адже раніше вони вже співпрацювали. У 2013 році був відправлений фільм «Охота», що також створений Вінтербергом.
Владислав Вігєль, 2 курс, «Погдяд»