Ось таким дивним запитанням ми і відкриємо важливу тему нашому читачеві. Відповідь на нього дуже проста – тату. «Покажіть мені людину з татуюванням і я покажу вам людину з цікавим минулим», – Джек Лондон.
Історія тату дуже різноманітна. Давнє мистецтво з’явилося більше трьох тисяч років тому. Це підтверджує знайдена археологами у 1991 році, крижана мумія Етці. На його тілі було розташовано більше шістдесяти татуювань.
На подив, у наших краях татуювання теж не було великою рідкістю. Скіфи і сармати, які населяли степи північного Причорномор’я залишали на своїх тілах цілі візерунки та картини. Також татуювання мали популярність серед слов’янських племен, а після прийняття християнства доля даного явища тимчасово призупинилася.
Лише морякам вдалося відродити натільний живопис і його позитивні сторони.
За допомогою тату моряки могли показати своє звання, віддати данину коханню або залишити на тілі розпізнавальні прикмети. Вони вкладали не тільки зміст, а й лягли в основу багатьох популярних стилів, таких як олдскул і реалізм.
Також мореплавці почали відкривати перші тату – салони в портових містах, зрозуміло в цей список потрапляє і Одеса.
Суспільство пройшло довгий шлях від стереотипного «ти що, зек?» до визнання тату як повноцінного виду мистецтва. У наш час тату навіть не виклик суспільству, а його цілком буденна частина. Але чомусь нам здається, що тату – це привілей молоді, хоча з цим можна посперечатися.
За результатами нашого опитування з’ясувалося, що як мінімум 7 з 20 татуйованих одеситів почали забиватися після 30. Із них тільки двоє зупинилися на одній.
Як же це буде виглядати у «старості», особливо, якщо «старість» зовсім не далеко? Куди тікати, якщо тікає тату? На ці та багато інших питань нам відповіли тату-майстри міста Одеси.
Тату-майстер Анна:
«Як правило, більшість клієнтів не питає як буде виглядати тату через багато років. Так питають тільки ті, хто негативно ставиться або, взагалі, ніколи не робив тату. За весь досвід моєї роботи до мене зверталося не так багато дорослих людей, всього пара-трійка. Пояснити я це можу тим, що вони більш сучасні і простіше дивляться на життя. Узагалі, клієнти для мене діляться на два типа. Хтось хоче відобразити на своєму тілі ескіз, який буде розуміти тільки він, щось значуще. А комусь просто подобається ця естетика і певні стилі. Я, скоріше, ставлюся до другого типу. Чим більше тату – тим менше ти думаєш про те, як це буде виглядати, коли ти будеш у третьому віці. Вони вже невід’ємна і дуже виразна частина тебе».
Тату-майстер Юлія:
«За два з половиною роки досвіду роботи в цій сфері, було лише декілька випадків, коли клієнти задавалися питанням про вік. Із двадцяти клієнтів, напевно, тільки одному буде за сорок. Ці клієнти бачать у тату мистецтво, тянуться до молоді. Є батьки, які приводять своїх неповнолітніх дітей на сеанс, при цьому самі хочуть щось собі набити та цікавляться. Найчастіше дорослі клієнти хочуть залишити щось пам’'ятне і значуще (наприклад, народження дитини чи яскравий спогад), прикрасити своє тіло або перекрити шрам. Особисто для мене, як і для більшості моїх клієнтів, тату – це мистецтво і любов, я отримую від своєї роботи величезне задоволення».
Тату-майстер Тетяна:
«Мої клієнти практично ніколи не питають про вигляд тату у майбутньому, навпаки кажуть, що для них не важливо те, як воно буде виглядати через багато років. Головне – отримані емоції від татуювання. А коли воно для тебе багато значить, навіть у старості, коли його буде важко розібрати воно буде зберігати теплі спогади.
Останнім часом приходить більше дорослих людей. Часто молоді дівчата і хлопці приводять своїх мам, тат. До мене цілими сім’ями іноді ходять: брат із сестрою, мама з донькою, дружина з чоловіком і т.д. Час змінюється і ставлення більш дорослого покоління до татуюваннями теж, це чудово.
Татуювання, немов фотоальбом спогадів, але тільки на шкірі. Те, що завжди буде з тобою і не загубиться. Люди приходять у першу чергу за емоціями. Вони хочуть зберегти важливі моменти, близьких людей, домашніх улюбленців, слова підтримки самому собі. Зрештою, для того, щоб милуватися собою в дзеркалі. Найбільша моя улюблена частина – це бачити радість в очах людей, які мені довіряють. До речі, статей в інтернеті про значення татуювання я раджу не читати. Це все порожні слова. Насправді, у художнього татуювання, на відміну від “тюремних наколок”, немає певного закріпленого сенсу. Ти сам вирішуєш, що воно для тебе означає. Головне вибрати свого майстра, виходячи зі своїх внутрішніх відчуттів та з поваги до себе і свого тіла. Адже татуювання, на відміну від одягу і інших аксесуарів, на все життя. Вибирайте майстра і серцем, і розумом».
Чубенко Лада, 2 курс, «The Octopus»