Як серед усього масиву інформації віднайти дійсно цікаві, репрезентативні та якісні історії про війну, зокрема про воєнний досвід військових та їх повоєнну адаптацію до мирного життя? Пресслужба факультету підготувала добірку таких історій та рекомендує їх до перегляду, якщо ви цікавитеся цією темою.
Життя після фронту морського піхотинця Івана Гаврилка
Іван Гаврилко, боєць морської піхоти, повернувся додому після третього поранення. Журналісти Суспільного завітали до нього, аби поговорити про цивільне життя та службу у війську. Розмова відбувається на кухні, поки морпіх готує борщ. Це створює затишну та довірливу атмосферу. Герой інтерв’ю щирий та відкритий до діалогу. Він не боїться ділитися своїм досвідом роботи з психологом, перебування на самоті без дружини й дітей, які виїхали за кордон, та про мистецтво, що допомагає йому.
Значущою частиною цього інтерв’ю є робота оператора та монтаж за динамічними блоками. Камера, що не стоїть на штативі, дозволяє операторові вправно розставляти акценти, динамічно збільшувати або зменшувати плани прямо під час зйомки. Це допомагає максимально передати атмосферу живої, не постановочної, розмови, ніби і глядач теж сидить на цій кухні. Особливістю цього інтерв’ю є те, що воно розкриває Івана Гаврилка як повноцінну й цілісну особистість: зі своїм минулим, теперішнім і майбутнім.
«Це все ще я» — військові, обличчя яких назавжди змінила війна
Головними героями цього репортажу є двоє військових. На початку вони діляться своєю мотивацією піти у військо та подіями, за яких дістали важких поранень. У цьому відео головний наголос журналісти Суспільного роблять на справжніх історіях людей, які не зневірилися в житті, а продовжують боротися, тренуватися і проходити реабілітацію.
Провідною лінією матеріалу є підтримка близьких. Обидва військові зазначають, що не хочуть, аби їх жаліли, навпаки: вони хочуть, аби ставлення до них не змінилося, адже вони — це досі вони. Репортаж варто переглянути для того, аби краще зрозуміти людей, що отримали поранення на війні.
Руся Данілкіна про бої на «нулі», реабілітацію після втрати ноги та покликання допомагати іншим
В інтерв’ю одеситка Руслана Данілкіна розповідає про те, як у 18 років потрапила на фронт. Однією з головних тем матеріалу є те, як військова приймала втрату ноги та якою вбачає свою роль у допомозі іншим. Руслана зазначає про найбільші труднощі на шляху до реабілітації та підтримку брата, який допомагав їй не впасти духом. Урешті-решт дівчина знайшла в собі сили, аби психологічно підтримувати людей, що пережили ампутацію ніг. Інтерв’ю вирізняється щирістю та силою головної героїні, це історія про незламність і рух уперед.
Усі ці журналістські матеріали є прикладами якісного розкриття теми реінтеграції військових. У кожному з них журналісти дають самим військовим розказати їхню історію, показати, що для них важливо і що їм болить. Це дозволяє авдиторії побачити, що турбує наших захисників і захисниць, а це сприятиме налагодженню конструктивного діалогу між цивільними та військовими.
Микита Кишиневський,
пресслужба факультету