Міндовкілля у своєму Telegram-каналі опублікувало шалені числа збитків, що завдала росія за час повномасштабного вторгнення: це близько 400 млрд грн. Згідно з одним із досліджень, стільки дерев існує на планеті (справедливо зазначити, що інші інституції наводять і більші значення).
Українці прокидаються й засинають від думок, чи не почнеться ядерна війна.
У одному з матеріалів Geneva Environment Network, що є партнеркою ООН, окреслюються можливі наслідки такої зброї для довкілля.
Ізотопи, що вивільняються, розсіюються в атмосфері, а потім осідають на поверхню. У верхньому шарі ґрунту вони можуть залишатися протягом багатьох років, оскільки мають чималий період напіврозпаду. Через довготривалий згубний вплив на сільське господарство, фермерство та худобу, це може ще більше позначитись на людях через тривалий час після події.
Тобто, країна, що згідно з ICU (Investment Capital Ukraine) посідає перше місце в експорті соняшникової олії, друге з ячменю та третє з кукурудзи, може на роки залишитись з отруєним ґрунтом. Якщо зерновий шантаж країною-агресором — штучний та зрушився з мертвої точки в результаті перемовин, то порушення балансу первинного сектору в разі найстрашнішого сценарію — невідворотнє.
Еко-історична рефлексія
Візьмімо досвід Японії після бомбардувань міст Хіросіма та Нагасакі за часів Другої світової. Забруднення суші виявилося відносно несуттєвим, а от опади сприяли концентрації радіонуклідів у водах Тихого океану. Таким чином морські жителі після проходження декількох харчових ланцюгів стали небезпечними для вживання. Для японців ж риба — провідний елемент раціону. Тільки завдяки суворому контролеві продукції небезпеці частково вдалося запобігти.
Також Країна вранішнього сонця 2011-го зазнавала аварії на АЕС. Наслідки цієї катастрофи, ймовірно, продовжують скидати до води. Забруднення зафіксували навіть за 100 миль до Каліфорнії, тобто, сусіднього континенту.
Та тут в ретроспективі на чуже дивитись не доводиться, бо мали своє — Чорнобиль. То постає питання: чого боятись більше, зброї чи провокації на тимчасово окупованій ЗАЕС?
Згідно з одним із матеріалів із фонду ВНБІ, рівень радіації в день вибуху в Чорнобилі був у 30-40 разів більшим за показник Хіросіми.
Не слід забувати, що звернення до подій минулого сторіччя не сконструює картину сценаріїв XXI-го, оскільки все зазнає суттєвих модернізацій.
Але ж острах найбільш масштабного не скасовує відповідальності щодо дрібних, та в сукупності вагомих правил взаємодії з довкіллям. Загроза зникнення міст не має ставати виправданням кинутій поза смітником обгортці.
Що на часі?
Зокрема, ми впевнились, що прагнення до оптимізації споживання ресурсів стає в пригоді: сонячні батареї допомагають бійцям на фронті та мешканцям територій, чиї електромережі пошкодили під час ведення бойових дій. Тим паче, більше альтернативної енергії — менший вплив ворога на ринок її постачання. Прибирання ж міст стало символом очищення простору від руського міра.
З іншого боку, питання, що бійці, переміщуючись, залишать десь у посадці пакет сміття чи сортування на тимчасово окупованих територіях трохи призупиниться, не стоїть, а от у європейського суспільства турботи лишаються сталими: уникнення глобального потепління, увага до викидів заводів, висвітлення турботи щодо виживання виду пальм. Саме такі назви мають останні новини в блоці «клімат» на BBC.
З огляду на такі тенденції, українським інфопростором котиться хвиля сатиричного зображення запитів Західного суспільства. Як ставитись до цього та питання поточного стану справ нашого довкілля розкрив Богдан Кученко, еколог організації «Екологія-Право-Людина».
— Зараз у соцмережах у глузливому ключі висловлюються про турбування Європи та Америки щодо сортування сміття, але водночас ігнорування нищівної для екології дії війни. А яких заходів із цього питання зараз вживає Україна та чи доцільно зараз продовжувати приділяти увагу сортуванню?
— Серйозні екологічні загрози внаслідок війни в Україні жодним чином не знімають з порядку денного інші екологічні проблеми, вирішення яких залишається важливим в довгостроковій перспективі. Тим паче, що увага країн Європи до війни в Україні продовжує зростати завдяки активній роботі наших дипломатів.
Що стосується проблеми відходів в Україні, то наразі, звісно, не до системних реформ. Однак, вкрай важливо зберегти вже існуючі системи поводження з відходами, щоб не допустити екологічних катастроф. Водночас, період повоєнної відбудови буде чудовою можливістю для екологізації (чи озеленення) всієї української економіки, зокрема й сектору поводження з відходами.
— Які можуть бути наслідки для ліквідаторів пожеж, що сталися через загоряння хімічних об’єктів (наприклад, нафтопереробний завод у Лисичанську)?
Рятувальники, які беруть участь в ліквідації пожеж на техногенних обʼєктах, зазвичай належно забезпечені засобами захисту органів дихання. А тому продукти згоряння нафтопродуктів не становлять для них суттєвої шкоди. Але суттєвим ризиком для вогнеборців може бути стрімке й неконтрольоване поширення вогню. Водночас, продукти згоряння нафтопродуктів становлять суттєву шкоду для жителів навколишніх населених пунктів.
— Чи можна назвати екологічну ситуацію в Україні катастрофою на світовому рівні?
— Наразі не фіксувалось події, які можна було б назвати екологічною катастрофою глобального масштабу. Такою подією теоретично може бути лише велика аварія на обʼєкті ядерної енергетики чи обʼєкті поводження з ядерним паливом. Водночас, ризики таких подій залишаються, особливо враховуючи контроль окупантів над Запорізькою АЕС, а тому варто приділяти особливу увагу недопущенню подібних катастроф.
І нам, і всьому цивілізованому світу варто пам’ятати, що найбільша екологічна катастрофа — агресивність росії, і якщо не вирішити питання з токсичністю їхньої зброї та способу мислення, відокремлення сміття та еко-мітинги вже не матимуть сенсу.
Дар’я Маслєнкова
Редакція «Sirius»
Колажі авторки