Чи знали ви, що в Одеській області близько 3000 людей із порушеннями слуху? А офіційно зареєстрованих перекладачів жестової мови всього 12. З них лише 5 можуть працювати в юридичній сфері. Ми поспілкувалися із сурдоперекладачкою Вікторією Федорцовою — дівчина безкоштовно допомагає нечуючим, навчає жестової мови. Поговорили з нею про стан інклюзії в Одесі, її досвід сурдоперекладу та про те, чому саме вам потрібно вивчати жестову.
Коли та чому ти почала вчити жестову?
Три роки тому. Спочатку ми з подругою хотіли придумати власну мову, щоб люди нас не розуміли. Скоро ми зрозуміли, що придумувати свою мову незручно, воно забувається, а я натрапила на абревіатуру РЖМ і почалося. Ми вирішили: навіщо придумувати велосипед і почали вчити букви. Подруга відкололася, а мені було цікаво, я вивчила дактиль, знайшла сайт з відеоуроками за темами, потім закинула, але дуже добре пам’ятала букви, бо ми з подругою не знали жестів і спілкувалися буквами. Потім натрапила на волонтерську організацію, приєдналася. Спілкувалася спочатку по буквах, мені їх переводили в жести, так і вчилася.
Які відчуття від першої розмови з глухою людиною?
Це була дівчинка з сурдошколи. Я запізнилася, прийшла вибачилася, а у неї очі по п’ять копійок від того, що я знаю жести. Вона очікувала, що я прийду, а вона буде мене вчити, показувати букви. Я не відчувала страху, швидше нервозність.
Чи траплялися кумедні випадки?
Одного разу я розповідала історію про те, як хтось підійшов до мене і поліз обніматися. А жести обіймати й помер — схожі. І люди дивляться і не можуть зрозуміти: до мене хтось підійшов і помер? Але потім ми швидко розібралися, що це просто неправильний жест і я не лізу обіймати мерців.
А які особливості у спілкування з глухими?
Вони не завжди знають значення слів, наприклад, інтрига, контекст або консерваторія. У жестовій мові все набагато простіше: консерваторія — це музичний університет, інтрига — це приховування правди. Все дуже буквально. Важко іноді перебудуватися, тому що людина говорить тобі правду, що вона думає. Ти питаєш: «Мені пасує?». І вона каже: «Ні, не пасує», на це не варто ображатися. Я навіть тепер це більше вітаю в спілкуванні з людьми, ніж ухилення.
А чи відчуваєш ти в собі якісь зміни після спілкування з глухими людьми?
Я відчуваю наснагу, мені подобається з ними спілкуватися. Тому, коли мене просять переводити, я не відмовляюся і не беру за це гроші, тому що я хочу допомогти, мені просто подобається.
А як глухі обходяться без сурдоперекладачів, адже якусь інформацію можна лише почути?
Дивлячись де. Дуже прикро, коли ти бачиш, що людина заходить в магазин і щоб щось пояснити, опускається до того, щоб тикати пальцем, як дитина. Я питаю, чи не образливо — вони кажуть, що звикли. І це найсумніше.
Що можна було б зробити, аби поліпшити ситуацію?
Я не кажу, що всі повинні вивчити повний набір жестів і спілкуватися з глухими. Але, скажімо, я намагаюся навчити батьків і вони кажуть, що за все життя жодного разу не зустріли глухої людини та їм це не знадобиться. Таке ставлення ображає, адже ти не знаєш, що трапиться у тебе завтра. Повинен бути якийсь базовий набір, щоб пояснити або перевести.
А який базовий набір потрібно знати?
«Чи все в порядку?», «Як справи?». Завжди в залежності від ситуації. Бувають випадки, коли глухих людей приймають за хворих або п’яних. Бачила новину, що в якомусь місті глухий намагався щось пояснити касирці, а вона не зрозуміла, злякалася і покликала охорону. Щоб не було таких ситуацій, потрібно знати, як уточнити чим допомогти. Ще корисно знати базові жести типу «лікарня», «школа», «магазин». Це нескладно запам’ятати.
А де найскладніше перебувати глухій людині?
На роботу важко влаштуватися. Є глухі або слабочуючі, які хочуть розвиватися, ходять до логопеда, читають по губах і говорять з дуже легким акцентом. А на роботі, коли бачать слуховий апарат, то відразу змінюється ставлення. Хоча по людині можна навіть не зрозуміти, що вона нечуюча. Ще в пологовому будинку. Про пологи я взагалі мовчу … Була історія, коли чоловік намагався щось пояснити, а там говорили «ми не розуміємо, він руками махає». Але це ж важливо у сфері охорони здоров’я — підходити індивідуально і ставити питання.
А з чого почати вивчати жестову?
Зараз вже не так все погано: дуже багато інформації в ютубі, просто в гуглі, є додатки для вивчення жестової, в інстаграмі є акаунти, які ведуть слабочуючі. Зараз вже краще. Намагаються стереотипи в голові руйнувати.
Що б ти порадила людині, яка тільки починає?
Не засмучуватися, якщо не виходить. Придумувати асоціації: якщо придумав, то більше ти цей жест не забудеш. І якщо з’явилася нагода поговорити з глухою людиною, то не засмучуватися, якщо він тебе не розуміє. Це абсолютно нормально, як і з будь-якою іншою мовою. Людина може не зрозуміти, тому що культури різні, просто потрібно пояснити, що мав на увазі. Якщо не знаєш жесту, просто покажи по буквах, тобі пояснять. В основному, глухі радіють, коли бачать людину, яка намагається і вчить жести.
І наостанок, який ідеальний світ у плані інклюзії?
Це, напевно, утопія, але це стосується не тільки глухих людей. Це і незрячі люди, і люди у візку. Дратує ситуації, коли людина у візку і чиясь дитина питає, що це, а мама на нього шикає замість того, аби пояснити. Або коли людям з порушеннями пхають гроші. У людини може бути грошей більше, ніж у тебе, а ти сунеш йому 2 гривні. Тим більше, що він не просив, а просто проїхав поруч з тобою. Я хочу, щоб всі жили в мирі та допомагали один одному, жили разом, а не окремо.
Фото 1, джерело автор
Харченко Катерина, 3 курс, «In Touch»