Цьогоріч Одеська астрономічна обсерваторія при Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова святкує своє 150-річчя. З цієї нагоди «Моменталіст» вирушив на екскурсію до цього земного осередку космосу, аби на власні очі побачити та розповісти, чим живуть люди, небайдужі до зірок.
На порозі, привітно посміхаючись, мене зустрічає найвідданіший співробітник обсерваторії Осман Шахруханов. За його плечима понад сорок років, присвячених астрономії.
Впевнено крокуючи досить великою територією обсерваторії, ми підійшли до дверей будівлі, де знаходиться її головна пам’ятка. Йдеться про повністю механічний телескоп англійської фірми «T. Cooke & Sons», який вірою та правдою слугує астрономії вже протягом 135-ти років.
«Наразі він позбавлений будь-якої наукової цінності, — каже Осман Шахруханович, — але крізь нього все ще можна побачити безліч космічних явищ».
Біля дверей нас зустрічає пам’ятна плита, присвячена одному з директорів обсерваторії, а саме, Володимиру Платоновичу Цесевичу. «За його часів обсерваторія набула максимального наукового потенціалу», — згадує Осман Шахруханович, який, до речі, був одним із учнів іменитого астронома.
За порогом одразу привертає погляд зображення семикінцевої зірки. «Це модель всесвіту, — пояснює Осман Шахруханович, — так її собі уявляли в стародавньому світі. В середині знаходилася Земля як центр всесвіту, навколо — сім планет та нерухома сфера зірок. Кожна з планет позначала певний день тижня: понеділок — Місяць, вівторок — Марс, середа — Меркурій».
Тим часом, ми все ближче й ближче до головної культурної пам’ятки, яка по той бік дверей. Щойно ми піднялися крутими сходами на другий поверх, Осман Шахруханович дістав з кишені зв’язку ключів і терпляче став підібрати відповідний, аби впустити мене у свій «особистий кабінет». І ось, нарешті, я чую як повертається замок, відкриваються двері та переді мною постає той самий астрономічний артефакт — телескоп. За словами пана Османа, за допомогою цього приладу можна чітко розгледіти такі планети, як Юпітер чи Сатурн. В такі моменти не покидає відчуття, що перебуваєш на фільмуванні нової частини «Зоряних війн».
Поки я насолоджувався плодами власної фантазії, Осман Шахруханович налаштовувався продемонструвати, як відбувається підготовка до астрономічних спостережень. Легким поштовхом руки він привів у дію важіль, який, у результаті, відчинив частину даху. Сонячні промені миттєво проникли крізь щілину та окутали світлом телескоп. «Ось так, по-справжньому, їде дах», — жартує Осман Шахруханович.
Подорож продовжувалась і наступним її кроком було відвідування оглядового майданчика. Піднявшись нагору, перше, що ми побачили, — незрозумілий прилад висотою в зріст людини, накритий червоним брезентом. Виявилося, що це бінокулярна труба. Вона має спеціальні фільтри, які дозволяють безпечно спостерігати навіть за Сонцем.
«Сьогодні сонце чистеньке, без плям», — констатує Осман Шахруханович, вдивляючись у бінокулярну трубу. Плями, за його словами, виникають у період підвищеної активності розпеченої зірки. «Для Сонця характерний 11-річний цикл активності, — каже астроном. — Найцікавіше, як він впливає на психічний стан людини. Майже кожна революція, наприклад, припадає на пікову сонячну активність».
На цій «позитивній» ноті наша екскурсія перейшла до завершального етапу. За словами Османа Шахрухановича, Одеська обсерваторія була чи не єдиною в світі, яка сама виготовляла телескопи.
«Я займався виготовленням систем управління телескопів та навісним обладнанням. А ось це був наш наймасштабніший проєкт. Довелося прикрити, через нестачу фінансування», — трохи зі смутком повідомив Осман Шахруханович, показуючи на іржаві конструкції, які вже поросли мохом.
Підібравшись ближче, ми розгледіли залишки оптики та основи грандіозного проєкту, який вже, мабуть, ніколи не зафіксує жодного космічного тіла.
Зустріч плавно підійшла до кінця, настав час іти. Проте не покидала думка про те, наскільки далеке людство від глибинного розуміння Всесвіту. Добре, що є такі місця, як ось ця чудова обсерваторія, яка дає змогу поглянути на світ ширше і трохи, хоч на один крок, наблизитися до нескінченних таємниць безмежного космічного простору!
Вадим Клементьєв, 1 курс, «Моменталіст»
Фото автора