В Одеській бібліотеці ім. Грушевського відбулася презентація нової збірки поем авторки Галини Могильницької.
Тільки підійшовши до бібліотеки, одразу розумієш, що подія урочиста. Багато людей несуть величезні букети квітів та поспішають на другий поверх будівлі. Ось якась чорнява дама закінчила говорити з журналісткою одного з міських телеканалів. Знову переводиш погляд на неї, а її вже обступив натовп із квітами…
Всю цю метушню перериває голос однієї з жінок, що сиділа за столом посеред зали. Ось вона починає свою промову: говорить, що ми тут зібралися, аби відома в Одесі письменниця та поетеса Галина Могильницька презентувала власну збірку «Імена», яка містить три поеми: «Рогніда», «Єлизавета» і «Серафима» — княгиня, королева і проста українська селянка. Саме цю збірку мають висунути на Національну премію України імені Тараса Шевченка. Поки розглядаєш залу, в якій багато книг, не помічаєш, як та сама пані презентувала публіці тріо «Козацьке коло». Співали вони пісню, авторкою якої є сама Галина Анатоліївна. Збірки її пісень були відправлені на тимчасово окуповану територію для підняття бойового духу тих, хто визвався захищати Україну.
«Україна — це моя доля. Моя доля в історії, у горі України», — говорить авторка.
Пані, яка перша почала розмову, зачитує гостям передмову до збірки, яку написав Сергій Дмитрієв (голова Одеської спілки письменників України), він також допоміг пані Галині пустити її твори у друк.
«Я вам розкажу про історію життя цієї людини, що відбувалася на моїх очах протягом 21 року. Перше моє знайомство з нею було через
поезію. На одному зі святкувань пили каву і Галина Анатоліївна почала читати. Запитавши: “Чиє це?”, у відповідь я отримав: “Моє”. Я кажу: “А де це можна почитати?”, вона каже: “Ніде”, — розповідав Сергій. — Я попросив принести цей твір і знаєте, що я отримав? Стопку паперу тонюсінького, ледь-ледь розрізнити можна букви. І саме тоді я вперше ознайомився зі збіркою “Імена”. І кажу, що не можна це не друкувати. Це поема народу, це поема, яка потрібна нації».
Оскільки серед присутніх було досить багато діячів культури, всі вони хотіли урочисто привітати Галину Могильницьку з такою важливою подією в житті кожного письменника та поета. Кожен з них вже мав нагоду бути знайомим з нею, тому не обійшлося без щирих поцілунків та обіймів. В ці моменти пані Галина почула величезну кількість приємних слів та побажань в свою адресу.
Слово дали вчительці Прилиманської школи Світлані Олександрівні, яка зауважила наступне: «Я не просто закохана у творчість Галини Анатоліївни, я вважаю, що вона мій вчитель по життю». Також вона «всіма руками за» те, щоб цю збірку висовували на Шевченківську премію. Ну і звичайно, яка презентація обійдеться без слів самої поетеси? Фото: зі сторінки заходу у мережі
«Історію я завжди читала, але завжди мене непокоїла думка про те, що історію вершать чоловікигерої. А в кого найбільше серце? У жінки. Історія віднімає в неї дітей, чоловіків… І як після цього сказати, що жінка має найменше відношення до історії? Саме тому я вирішила написати про три жіночі постаті, які несуть вам ті духовні цінності й потенціали, що не дають світові зірватися в прірву ненависті, жорстокості й бездуховності».
Закінчилася презентація українськими народними піснями у виконанні тріо «Козацьке коло».
Анастасія Рябкова