Пропонуємо вам познайомитись зі студентами-першокурсниками нашого факультету й дізнатися, чим вони займаються у вільний час. Для початку ми розкажемо вам про дівчат-письменниць, які не тільки опановують професію журналіста, а ще й пишуть вірші.
«Основні мої хобі — це малювання та написання віршів. До серйозного написання віршів мене підштовхнула війна. Я пам’ятаю, що в перший же день написала вірш-заклик боронити нашу землю. Тоді я отримала позитивні коментарі від родичів і захотіла розвивати цю справу. На сьогодні ж, усі мої вірші є відображенням мене: моїх думок, емоцій та переживань. Ця справа мені приносить величезне задоволення.
Взагалі свій найперший вірш я написала, надихнувшись однією зі своїх улюблених ігор (Doki Doki Literature Club). Оскільки сама гра пов’язана з літературою, мені стало цікаво спробувати і себе в цій діяльності. Звісно, перший вірш вийшов не зовсім вдалим, і я навіть не знаю, чи зберігся він. Однак з того моменту мене набагато більше почала цікавити література. Наші українські поети надихали мене створювати власні поезії. Повномасштабне вторгнення лише посилило бажання творити. Тож у мене є така мрія, чи, можливо, навіть ціль — зробити свій внесок у нашу прекрасну культуру. Я трохи публікую свої вірші у ТікТок, а три мої вірші були опубліковані в першому випуску нашої газети „check.аю“», — розповіла Ксенія Фітенко.
Тяжкі зміни Якщо мені довго задивлятись, то побачу панну стáру, я її уже видáв. Це, що жінка капюшона, де у вічах той туман. І цураюсь її знати, я вже суміш-то нова; втім її слова барвисті, а у óчах — пустота. Я одразу все прикрию: очі, рота, все до вух. Щоб мене не заманила, я втомилась чути дух. І питається відчайно, їй мене не охопить! Поки чую я свій розум, їй мене не одурить! Звісно, чую стукіт серця, чую крики ті палкі. Тут вони, зі мною поруч, не пропали ні на мить. Втім візьму себе до ладу, намалюю очі я, і усмíшку криво ляпну, запишу собі листа. А ось Він, іде поволі, руку в руку сам бере. І диктує мимоволі, почерк ніц не розбере. Я то потім у багаття, все до óстанку спалю. Щоб Він зникнув, щоб пішов він, не являвся на яву. І повсюди всі ворожі, де той дім мені шукать? Де те місце колискове, де голубку-серце мать? Тож лишився сам один я, тут і Він, а там Вона. І нас тріо — всі дикóві. Я не я, щоб вам брехать. 14/08/23 ~чізкейк~ (зі збірки «Нова ера», авторка Ксенія Фітенко)
«Взагалі моє захоплення віршами прийшло дуже несподівано. Я завжди багато читала, цікавилася літературою, поезією, але ніколи не думала про письменність. І одного разу я просто відкрила “Нотатки” на телефоні, написала перші строки, потім ще, потім ще і так поки не побачила, що в мене вже готовий повноцінний вірш. Мені це принесло велике задоволення, адже за допомогою віршів я описую те, що відчуваю і про що не скажеш простими словами, це треба проживати.
Коли я зрозуміла, що поезія є моєю пристрастю, я вирішила, що хочу серйозно розвиватися в цьому, пробувати написати вірші на різні теми, використовувати різні способи римування і т. д., тому я не вважаю, що до написання віршів має бути талант (і для будь-якої іншої справи також), на мою думку, тільки щоденна праця допоможе будь-кому стати справжнім знавцем своєї справи.
В мене немає конкретної теми про яку постійно пишу. Я намагаюсь не обмежувати себе в цьому, експериментувати, виходити зі своєї зони комфорту, саме тоді, як на мене, створюються найкращі вірші. Загалом публікую свою творчість в Інстаграм, також маю телеграм канал », — поділилася Софія Касяненко.
ВОНА ця жінка легко фліртує з будь-ким, з перехожими, з чоловіками, з жінками. після довгої розмови розведе їх на чашку кави. піде, залишивши червоні сліди помади на щоці. тримаючи цигарку в руці, вечером виступає в задимленому барі на літературнику, де читає свої непристойні вірші про невдалі побачення та вклоняється Семенку. чому б тобі не зайти сьогодні до мене, жінко? бо мені вже сумно та нудно. роби зі мною, що хочеш, мені всеодно, сьогодні ти переможниця, жінко. ця жінка п'яно-в'яло буде на долю жалітися. про її життя можна написати стенд-ап на який можна буде молитися. проведе ніч босоніж на столі, танцюючі в процесі. про намір повалити патріархат розповідатиме пресі. одягне елегантну чорну сукню, щоб виднілось татуювання на передпліччі. ця жінка не повторюється двічі. чому б тобі сьогодні не зайти до мене, жінко? бо мені вже сумно та нудно. роби зі мною, що хочеш, мені всеодно, сьогодні ти переможниця, жінко. (авторка Софія Касяненко)
«Про вірші я можу сказати те що, в мене був важкий період у житті. Коли мені не дуже хотілося, завантажувати своїми проблемами близьких. Так я знайшла спосіб виписувати свої проблеми за допомогою віршів. Але, звичайний текст це дуже просто. Мені так не цікаво було, так я вирішила підійти з творчого боку до цього питання. Почала виливати свої думки, більше в стиль XIX століття.
Загалом вірші я не публікувала, тільки показую найближчим друзям. Тому що для мене це більш інтимна річ. Я душу туди виливаю, тому поки не думаю їх виставляти, але в майбутньому через якийсь час, мрію зробити збірку і випустити її», — розповіла Віолетта Нічепуренко.
Вікторія Яслик,
пресслужба факультету